понеділок, 15 серпня 2016 р.

Ювілей Вальтера Скотта

15 серпня

·         245 років від дня народження Вальтера Скотта (1771—1832), англійського та шотландського письменника, поета, історика, збирача старожитностей.

Що ми знаємо про цього письменника?

·         Вальтер Скотт-основоположник історичного роману
·         Так, як із Вальтером Скоттом, Велика Британія прощалася тільки з коронованими особами
·         Вальтер Скотт, що в перекладі означає "шотландець", — найбільш відомий представник своєї нації у світі. Для неї він є тим, що для українців — Тарас Шевченко.
·         Рід його був давнім, але зубожілим. Батько губився серед гір судових паперів. Кар"єра юриста світила й синові. Той не відмовлявся. Зрештою, років десять Вальтер Скотт-молодший витратив на судові тяганини: працював шерифом округу, допомагав скривдженим фермерам добитися правди у суді.
·         Хлопчик народився з ногами різної довжини. Лікарі попереджали, що через дитячий поліомієліт він може все життя бути прикутим до ліжка. Вальтер ріс по тітчиних хуторах. Коли було зовсім зле, його загортали в гарячу слизьку шкіру щойно вбитої вівці та поїли козячим молоком з медом.
 ·         Більшу частину своїх великих знань Скотт отримав не в школі та університеті, а за допомогою самоосвіти. Все, що його цікавило, назавжди вкарбовується у його феноменальній пам’яті. Йому не було потрібно вивчати спеціальну літературу перед тим, як скласти роман або поему. Колосальний обсяг знань дозволяв йому писати на будь-яку обрану тему.
·         Вальтер облазив з товаришами всі острови на північ від Шотландії, де зберігся кельтський дух. Гортанні співи на такій несхожій на англо-шотландську говірку кельтській мові підказували: історію предків від нього приховують. І роблять це ті, хто хоче тримати його народ в покорі. Збирання і публікація фольклору для Скотта стали згодом чи не важливішою справою, аніж власна творчість.
·         У нього було дуже сильне перше кохання — п"ятирічний роман з багачкою та аристократкою Вільяміною Белшез. Її батьки, володарі замку під Абердіном, переконували доньку, що Вальтер із його "чесною бідністю" їй не пара. Врешті Вільяміна побралася з приятелем Скотта, банкіром та великим землевласником Вільямом Форбсом. Вальтер образився на цілий світ. Але згодом виявилося, що йому дано було сили і на нову любов, і на вірний шлюб.
·         Дружиною Вальтера стала Чарлот, дочка ліонського візника з роду французьких протестантів-гугенотів.
·         Нещодавно співробітники музею письменника знайшли потайну шухлядку, а в ній — 57 листів подружжя Скоттів одне одному. Це — листування не тільки вірної пари, але й однодумців. А одному зі знайомих Вальтер писав: "Ми з місіс Скотт вирішили побратися, керуючись почуттями найщирішої симпатії. І за дванадцять років подружнього життя це почуття не тільки не зменшилося, але радше посилилося. Ясна річ, йому не вистачало того любовного завзяття, аж самозречення, що його, як мені здається, чоловікові дано пережити тільки один-єдиний раз. Той, хто, купаючись, ледве не пішов на дно, рідко коли зважиться знову заходити в глибоке місце".
·         Вальтер на кілька років пережив Чарлот. За його визнанням, він "просто доживав". Справжньою втіхою були тільки два мисливських собаки. Образ одного з них увічнений на пам"ятнику Скоттові в Единбурзі, столиці Шотландії.
·         У шістнадцять років Вальтер зустрівся з найвидатнішим шотландським поетом Робертом Бернсом. На той час Скотт уже надрукував власну поетичну збірку, критика була прихильною до нього. Але зрозумів, що ніколи не досягне того, що може Бернс. І Вальтер почав шукати свій шлях у велику літературу. Зрештою він створює історичний роман як жанр. Робом Роєм, лицарем Айвенго, королівським стрільцем Квентіном Дорвардом марить уже десяток поколінь молоді. Історію Шотландії Вальтер Скотт зробив модною у світі.
·         40-річним він повлізав у борги та придбав захаращений маєток з назвою "Брудне лігво". Негайно перейменував його на "Чернечий брід" і почав будувати замок. Добудовував його все життя. У ньому написав свої кращі романи, у ньому й помер. То була спроба створити власний світ, за який тільки він відповідатиме. Висаджуючи у "Чернечому броді" кущі й дерева, Вальтер казав: "Мої дуби переживуть мої лаври". На його рахунку садівника три тисячі верб, стільки ж каштанів та в"язів, дві тисячі кущів шипшини. І без ліку улюблених дубів.
·         Скотт створював не лише паркове середовище, але й середовище літературне у своїй країні. Видавав багатотомники інших авторів. Як і Юлій Цезар, любив водночас робити кілька справ. "У моїй голові мають рухатися відразу два потоки думок", — зізнавався.
·         У 1825 році на лондонській біржі вибухнула фінансова паніка, і кредитори зажадали оплати векселів. Ні видавець Скотта, ні власник друкарні Дж. Баллантайн не змогли сплатити готівкою і оголосили себе банкрутами. Однак Скотт відмовився наслідувати їхній приклад і взяв на себе відповідальність за всі рахунки, на яких стояв його підпис, що склало 130000 фунтів стерлінгів, причому борги самого Скотта становили лише малу частину цієї суми.
·         Виснажлива літературна праця, на яку він себе прирік, щоб виплатити величезний борг, відняла у нього роки життя. Скотт пережив чотири інсульти, але продовжував працювати.
·         "Мені допоможе моя права рука", — тільки й сказав. Клерки описали "Чернечий брід", бібліотеку, навіть посуд. На шостому десятку років живий класик працював, їв та спав на меблях з інвентарними номерами. І працював, як фабрика. Засів за багатотомну біографію Наполеона, за інші праці. І все викупив, усі борги повіддавав.
·         Скотт пережив чотири інсульти, але продовжував працювати. Він усе життя зберігав ту привітну усмішку, що врятувала його немовлям. Тоді няня з"їхала з глузду від нещасного кохання і зібралася топити панича в болоті. Але дитя так лагідно усміхалося, що нещасна жінка прийшла до тями. Уже дорослим Вальтер десятиліттями не зізнавався в авторстві найбільш, може, значущого для нього роману "Уеверлі". Бо не був певен щодо його якості.
·         Романи Скотта спочатку виходили без імені автора і інкогніто було розкрито тільки в 1827 році.
·         Термін «фрілансер» (букв. «вільний митець») вперше був ужитий саме Вальтером Скоттом в романі «Айвенго» для опису «середньовічного найманого воїна».
·         Протягом більш ніж 30-річної літературної діяльності письменник створив 28 романів, дев’ять поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць.
·         У день, коли  Велика Британія прощалася зі Скоттом, усі газети вийшли в суцільних жалобних рамках. До того так бувало тільки по смерті коронованих осіб імперії.
·         З творчістю Вальтера Скотта був добре обізнаний Тарас Григорович Шевченко (романи Скотта широко перекладали в Росії з 20-х років ХІХ ст.). У листі до Осипова 20 травня 1856 український поет назвав Скотта великим шотландцем. Окремі поетичні твори Вальтера Скотта українською переклав Павло Грабовський.

Хронологічна таблиця
·         1771, 15 серпня — народився в Единбурзі, столиці Шотландії,  яка входила до складу Великої Британії. Батько — юрист Вальтер Скотт, мати — Анна Резерфорд, донька професора медицини
1772 — захворів на дитячий поліомієліт; до кінця життя кульгає на праву ногу
1792 — отримує звання адвоката, стає фахівцем із шотландського права. Закохується у Вільяміну Белшез
1796, 24 грудня — одружується з Чарлот Маргарет Шарпантьє
1798, 14 жовтня — перша дитина помирає, не проживши двох діб
1799, 24 жовтня — народилася донька Софія
1799–1800 — працює над виданням збірки шотландських народних балад
1801 — народився син Вальтер
1803 — з"явилася на світ донька Анна
1805 — видає поему "Пісня останнього менестреля", перший великий літературний успіх
1806 — стає членом колегії секретарів Верховного суду Шотландії
1812, травень — починає будувати родинний замок "Чернечий брід"
1814, 7 травня — анонімно видає тритомний роман "Уеверлі"
1817, 31 грудня — виходить друком роман "Роб Рой"
1819 — з"являються романи "Ламмермурська наречена", "Легенда про Монтроза", "Айвенго"
1823 — виходить друком роман "Квентін Дорвард"
1825 — фінансовий крах підприємств, пов"язаних зі Скоттом
1830, 15 лютого — перший інсульт
1832, 9 червня — четвертий інсульт, 21 вересня — помирає в замку "Чернечий брід"

Немає коментарів:

Дописати коментар