Конкурс "Срібне слово"-26

 

ОДЕСЬКА ГІМНАЗІЯ №47 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Учні 1–9 класів долучилися до І відбіркового етапу міського конкурсу читців, поетів та

прозаїків «Срібне слово», що проходить під гаслом: «Рідна мова — то неоціненний скарб народу».

Наші учні продемонстрували неабияку майстерність декламації, артистичність, творчість і щиру любов до українського слова. Кожен виступ був сповнений емоцій, натхнення та гордості за нашу рідну мову! Щиро дякуємо Ягодкіній Н. Л., Мартенюк А. П. і учасникам за підготовку, старанність та прагнення зберігати й популяризувати красу української мови. 🏆 Вітаємо переможців відбіркового етапу та бажаємо успіхів, натхнення й нових перемог у наступному турі конкурсу!

#ОдеськаГімназія47 #СрібнеСлово #УкраїнськеСлово #ГордістьГімназії #ЛюбимоУкраїнське

https://www.facebook.com/reel/2277348246362410

Неперевершена Ліна Костенко

 «Не з нашим розумом, осягнути, як виглядає Бог. Я тільки знаю, що Той, хто запустив моє серце, Той запустив і Всесвіт».

Ліна Костенко

(14) Facebook

Різновиди хліба

 Хліб може бути хрустким, м’яким, кислуватим, пухким, тонким, як коржик, або таким щільним, що вистачить однієї скибки. На цій картинці — 16 видів із різних куточків світу. Який із них ви вже куштували?

Багет — довгий хліб із хрусткою скоринкою та ніжною серединою. Його хочеться їсти ще теплим, просто відламуючи шматочки руками.

Чіабата впізнається за великими дірочками в м’якуші. Вона чудово вбирає оливкову олію та соуси, тому з неї виходять смачні сендвічі.

Житній хліб на заквасці добре знайомий і нам. У нього виразний аромат, щільніший м’якуш і легка кислинка, яка особливо смакує з маслом.

Піта — круглий плаский хліб. Під час випікання всередині часто утворюється «кишенька», куди зручно покласти овочі, м’ясо чи хумус.

Наан — м’який індійський коржик, який подають до страв із соусом. Гарячий наан із маслом і часником — окрема насолода.

Фокача — італійський хліб з оливковою олією. Перед випіканням тісто приминають пальцями, а зверху часто додають розмарин, сіль або помідори.

Кукурудзяна тортилья — тонкий коржик, який слугує основою для тако. Її смак добре поєднується і з гострими, і з ніжними начинками.

Хала — плетений святковий хліб із єврейської кухні. Вона м’яка, пишна й має ніжний, злегка солодкуватий смак.

Пумпернікель — темний і щільний житній хліб. Тонка скибка з вершковим сиром або солоною рибою смакує особливо добре.

Хліб на заквасці із Сан-Франциско люблять за пружний м’якуш, рум’яну скоринку та характерну кислинку. Із нього виходять чудові тости.

Роті та чапаті — тонкі коржики, які готують на гарячій поверхні. Ними зручно підхоплювати їжу замість виделки.

Руйсліпя — фінський житній хліб із насиченим смаком. Його їдять із маслом, сиром, яйцем або подають до супу.

Інджера — великий пористий коржик із кислуватим смаком. На нього викладають різні страви й відривають шматочки, щоб брати ними їжу.

Брецель легко впізнати за формою вузлика. Рум’яна скоринка, м’яка серединка та кілька кристалів солі зверху — його особливий шарм.

Шотландська булочка — проста м’яка випічка, яку добре розрізати навпіл і наповнити улюбленою начинкою.

Дампер — австралійський хліб із простих складників. Його історія пов’язана з приготуванням їжі біля вогнища.

І скільки б видів хліба не було у світі, запах свіжої паляниці для нас завжди залишиться особливим.

https://www.facebook.com/photo/?fbid=1920706466000157&set=a.929309748473172

Кавові напої світу

 https://www.facebook.com/photo?fbid=1927522155318588&set=a.929309748473172

Скільки живуть тварини?

 Десь у холодному океані може плавати акула, яка народилася ще тоді, коли люди не знали ні електрики, ні фотографії. А крихітна медуза здатна повертатися до ранньої стадії розвитку й починати життєвий цикл заново.

У природі немає єдиного годинника. Для одних тварин життя вимірюється днями, для інших — десятиліттями. А деякі живуть настільки довго, що нам важко навіть уявити цей відрізок часу.

Акула, старша за кілька поколінь вашої родини

Гренландська акула — один із найдивовижніших довгожителів планети. Ці мешканці холодних північних вод можуть жити кілька століть.

Вік найбільшої самки в одному з досліджень оцінили приблизно у 392 роки. Оцінка має значну похибку, але навіть її нижня межа вражає.

Уявіть: люди будували міста, винаходили автомобілі, підкорювали небо й виходили в космос. А вона весь цей час могла повільно рухатися в темних океанічних водах.

Як науковці дізнаються її вік? Досліджують білки в кришталиках очей, які сформувалися ще до народження. Очі виявилися своєрідним природним архівом!

Медуза, яка може почати все спочатку

Turritopsis dohrnii — крихітна медуза, лише кілька міліметрів завбільшки. Її легко не помітити, але вона має надзвичайну здатність.

За певних несприятливих умов доросла медуза може повернутися до стадії поліпа. Згодом із нього знову утворюються медузи.

Уявіть метелика, який міг би знову стати гусінню. Приблизно так можна уявити незвичність цього процесу.

Саме тому її називають «біологічно безсмертною». Звісно, вона може загинути від хижака чи інших небезпек. Її особливість — у можливості повторно запускати життєвий цикл.

Черепаха, яка може пережити своїх доглядачів

Для велетенських черепах сторічний вік цілком можливий. Альдабрські черепахи можуть жити й понад 150 років.

Подумайте: дитина, яка вперше побачила таку черепаху, виростає, стає мамою чи татом, потім бабусею або дідусем. А черепаха все ще неквапливо ходить своєю територією.

Іноді визначити точний вік таких тварин складно: вони потрапляли під людську опіку вже дорослими, а записи про їхнє раннє життя просто не збереглися.

Одноденка: один день польоту — далеко не вся історія

Її назва ніби говорить сама за себе: з’явилася, політала й зникла.

Проте короткою є саме доросла крилата стадія. До цього одноденка живе у воді як німфа — часто близько року. Росте, харчується, розвивається, а потім залишає воду, щоб продовжити рід.

Те, що ми бачимо над річкою, — лише короткий фінал набагато довшої історії.

Ось чому природа так часто дивує: ми помічаємо один момент, а за ним приховане ціле життя.

А поруч із нами час відчувається зовсім інакше

Роки з котом чи собакою пролітають непомітно. Ще недавно улюбленець був кумедним малюком, а тепер знає всі домашні звички, впізнає наші кроки й має своє улюблене місце біля нас.

Читаючи про тварин, які живуть століттями, особливо гостро розумієш цінність цих звичайних моментів: прогулянки, гри, муркотіння на колінах.

Цифри на картинці — орієнтири, а не точний відлік для кожної тварини. Тривалість життя залежить від виду, спадковості, здоров’я та умов. Вік окремого довгожителя може суттєво відрізнятися від звичайної тривалості життя його родичів.

Та сама різниця вражає: одному створінню вистачає короткого польоту, інше живе понад століття, а третє здатне повертатися до ранньої стадії розвитку.

Хто здивував вас найбільше: акула, що живе століттями, черепаха-довгожителька чи медуза, яка починає цикл заново?

Звички , які тебе здешевлюють.

 Перше враження складається з дрібниць: як ми вітаємося, чи даємо співрозмовнику договорити, чи поважаємо чужий час. Іноді одна звичка псує враження сильніше, ніж нам здається.

Охайність, тактовність і уважність до людей не потребують великих витрат, але багато говорять про нас. На картинці — дев’ять звичок, на які варто подивитися збоку.

Джерело https://www.facebook.com/photo/?fbid=1928761041861366&set=a.929309748473172

Як розпізнати сліди птахів і тварин у природі?

Ліс мовчить лише для того, хто поспішає. Для уважного ока він сповнений розповідей.

 Джерело https://www.facebook.com/photo/?fbid=1932773518126785&set=a.929309748473172

Про Зоряний Віз і не тільки

 

Три зорі в ряд, небесний ківш і маленька блакитна зграйка — зимове небо має свої впізнавані знаки.

Ясного вечора над українським селом, у Карпатах чи навіть на околиці міста можна побачити значно більше, ніж здається з першого погляду. Для початку достатньо власних очей і місця, де ліхтарі не засвічують небо.

Почніть з Оріона.

Його найпростіше впізнати за трьома зорями, що стоять майже в один ряд. Це Пояс Оріона — чудовий орієнтир для першого знайомства із зимовим небом.

Придивіться до зір навколо нього: одні здаються холодними, блакитнуватими, інші — теплішими, з помаранчевим відтінком.

Пояс Оріона допоможе знайти Сіріус.

Подумки продовжіть лінію трьох зір Пояса вліво й униз. Вона приведе до Сіріуса — найяскравішої зорі нічного неба.

Низько над обрієм він може виразно мерехтіти й переливатися різними кольорами. Так на його світло впливає земна атмосфера.

На північному боці неба шукайте Великий Віз.

Сім зір утворюють знайомий ківш із ручкою. В українській традиції цей зоряний віз називають також Великим Возом. Він є частиною сузір’я Великої Ведмедиці.

Саме з нього зручно починати пошук півночі.

Знайдіть дві зорі на зовнішньому краї ковша — навпроти ручки. Проведіть уявну лінію від нижньої через верхню й продовжіть її приблизно на п’ять відстаней між ними. Там буде Полярна зоря.

Вона розташована близько до північного полюса світу, тому протягом ночі майже не змінює свого положення. Напрямок до неї допомагає визначити північ.

Ще один небесний знак — Кассіопея.

Її п’ять яскравих зір нагадують літеру W. Залежно від часу спостереження ця літера може бути нахиленою або перевернутою.

Коли навчитеся впізнавати її, серед розсипу зір одразу з’явиться ще одна знайома фігура.

А тепер пошукайте Плеяди.

Вони схожі на маленьку щільну зграйку зір. В українській народній традиції їх називали Стожарами.

Неозброєним оком зазвичай видно кілька зір, а в бінокль їх відкривається значно більше. Це справжнє зоряне скупчення — велика родина зір, які народилися разом.

Дайте темряві трохи часу.

Вимкніть ліхтарик, відкладіть телефон і зачекайте. Уже за кілька хвилин побачите більше, а для кращого звикання очей до темряви варто відвести 20–30 хвилин. Одягніться тепло, щоб спостереження було приємним.

Поступово небо перестане бути просто чорним тлом із крапками. На ньому з’являться знайомі обриси, різні відтінки та слабкі зорі, яких спочатку ви не помічали.

А яку зоряну фігуру ви навчилися впізнавати першою — Великий Віз чи Оріон?

Джерело https://www.facebook.com/photo?fbid=1938138967590240&set=a.929309748473172

Цікаві факти про бджіл

 Ви з’їдаєте ложку меду за кілька секунд. А за нею — тисячі польотів і робота цілого бджолиного світу.

Ми бачимо бджолу на квітці лише мить. Вона сідає, порається між пелюстками й летить далі. Але в її маленькому житті є свої маршрути, професії, способи спілкування та навіть будівництво.

Ось кілька фактів про медоносних бджіл, після яких звичайне дзижчання звучатиме інакше.

1. За життя одна робоча бджола дає лише крихітну частку меду

Поширена орієнтовна оцінка — приблизно 1/12 чайної ложки на одну бджолу за життя. Це не точна норма для кожної особини, але вона добре показує масштаб спільної праці.

Баночка меду — результат роботи багатьох тисяч бджіл.

2. Літні й зимові бджоли живуть по-різному

У теплий сезон робочі бджоли зазвичай живуть лише кілька тижнів. Зимові можуть прожити кілька місяців — до пів року й довше залежно від умов.

Їхнє довше життя допомагає сім’ї пережити холод і зустріти весну.

3. Бджоли передають маршрут танцем

Знайшовши багате джерело корму, бджола повертається до вулика й виконує особливий танець.

Її рухи передають іншим напрямок і відстань до знахідки. Уявіть: замість повідомлення «там багато квітів» — маршрут, показаний тілом.

4. У медоносної бджоли п’ять очей

Два великі складні ока розташовані з боків голови, а ще три маленькі прості — зверху.

І крил у неї чотири: дві пари, хоча під час польоту це не так легко помітити.

5. Вона бачить на квітах те, чого не бачимо ми

Бджоли сприймають ультрафіолетове світло. Тому деякі квіти для них мають візерунки, невидимі людському оку.

Для нас пелюстка може здаватися одноколірною, а для бджоли — мати помітні орієнтири.

6. Жовті грудочки на задніх ніжках — вантаж

Це зібраний пилок. Бджола складає його в спеціальні структури на задніх ногах, які називають пилковими кошиками.

Отже, бджола з яскравими «штанцями» повертається додому із запасами для сім’ї.

7. Матка може відкладати до двох тисяч яєць за добу

Такого показника вона може досягати за сприятливих умов. Це не постійна кількість протягом року: розвиток сім’ї залежить від сезону та наявності корму.

Робочі бджоли у вулику — самки, а самців називають трутнями.

8. Одна бджола встигає змінити кілька «професій»

Молода робоча бджола спочатку прибирає комірки. Згодом доглядає личинок, бере участь у будівництві стільників та інших роботах усередині вулика.

Пізніше може охороняти вхід і переходити до збирання корму. Тож бджола на квітці вже має за плечима досвід домашньої роботи.

9. У вулику може мешкати близько 50 тисяч бджіл

Чисельність змінюється залежно від сезону й сили сім’ї.

Уявіть десятки тисяч мешканців, які підтримують життя спільного дому: збирають корм, доглядають потомство та поповнюють запаси.

10. Узимку бджоли гріються разом

У холод вони утворюють щільне скупчення — зимовий клуб. Тепло виробляють завдяки роботі м’язів.

Для підтримання життя потрібна енергія, тому запасений мед — передусім їжа самої бджолиної сім’ї.

11. Їхня робота важлива далеко за межами пасіки

Медоносні бджоли запилюють багато сільськогосподарських рослин, зокрема плодові, горіхові й овочеві культури.

Тому слід їхньої праці є не лише в баночці меду, а й у врожаї.

Наступного разу, коли побачите бджолу на квітці, зупиніться на кілька секунд. Придивіться до пилкових кошиків, прозорих крил і того, як уважно вона обстежує пелюстки.

Маленька бджола — цілий світ, який ми зазвичай не встигаємо помітити.

https://www.facebook.com/photo?fbid=1939499470787523&set=a.929309748473172