понеділок, 29 листопада 2021 р.

Родзинки Оникієнко І.П (кросенси під час вивчення творчості І.Я.Франка)

 

По периметру:
1-2. Народився в сім'ї коваля. Це мало вплив на його подальшу творчість.
2-3. Бере участь у громадсько-політичній діяльності. Тому багато публікується в газетах.
3-6. Вирушає в подорож Україною для агітації простих людей.
6-9. У подорожах збирає матеріал для літературної діяльності, в якому знаходяться відголоски народної творчості.
9-8. Пише різними мовами: українською, російською, болгарською, польською тощо. Також перекладає чужі твори.
8-7.  І.Франко – вчений, має безліч робіт з різних наукових галузей: мовознавства, історії, фольклористики.
7-4. Має величезну кількість робіт і публікацій, які відіграють значну роль для розвитку країни та її народу.
4-1. В своїй творчості він описує  красу і багатогранність Батьківщини, культуру, традиції, працелюбність і силу свого народу.

По хресту:
2-5. Іван Франко має безліч публікацій, книжок тощо.
6-5. Був у пошуку нових ідеї та думок.
8-5. Відомий у всьому світі.
4-5. Відіграє значну роль у розвитку української та світової літератури.


Тлумачення
1.    Молот, ковадло – кузня – батько – перша школа;
2.    Клас – аудиторія – викладач, писав про школу;
3.    Дитина – сміх – дитяча тематика, можливий варіант – «Бористав сміється»;
4.    Листя – збірка «Зів'яле листя»;
5.    І.Я.Франко;
6.    Картина «Сікстинська мадонна» - сонет «Сікстинська мадонна»;
7.    Скеля – вірш  «Каменярі»;
8.    Птах, беркут – повість «Захар Беркут»;
9.    Хмари – воля , Бог, релігійна тема .

субота, 27 листопада 2021 р.

Хочешь узнать цену года, месяца, надели, часа, минуты, секунды?

 



Чтобы узнать цену года, спроси студента, который провалился на экзамене.

Чтобы узнать цену месяца, спроси мать, родившую преждевременно.
Чтобы узнать цену недели, спроси редактора еженедельника.
Чтобы узнать цену часа, спроси влюбленного, ждущего свою возлюбленную.
Чтобы узнать цену минуты, спроси опоздавшего на поезд.
Чтобы узнать цену секунды, спроси того, кто потерял близкого человека в автомобильной катастрофе.
Чтобы узнать цену одной тысячной секунды, спроси серебряного медалиста Олимпийских игр.

Слова - це ключі.

 



Слова - це ключі.
Правильно підібравши, можна відкрити будь-яку душу та закрити будь-який рот.

https://www.facebook.com/photo/?fbid=608912706919466&set=gm.1007216249830074

Я перестала шукати виправдання людям…

 Вони або люблять вас, або ні. Вони або піклуються про вас, або їм наплювати. Вони або знаходять виправдання, щоб втекти, або знаходять причини, щоб бути поруч з вами.

У мене була звичка виправдовувати людей, придумуючи всілякі сценарії, щоб пояснити їх дивну або неадекватну поведінку. І, звичайно, замість того, щоб розчаруватися в тій чи іншій людині, вірила власним вигадкам.

Але з часом прийшла до розуміння, що чим більше виправдань ти вигадуєш для оточуючих, тим більше відчуваєш страждань. Чим більше брешеш собі, тим більше люди будуть брехати тобі.

Так я припинила шукати виправдання вчинкам інших.

Перестала розшифровувати закодовані повідомлення і читати між рядків, тому що люди, які по-справжньому піклуються про вас, завжди будуть говорити вам все безпосередньо.

Перестала ставитися з терпінням до тих, хто занадто багато говорить і занадто мало робить. Перестала вірити їхнім словам і почала дивитися тільки на їх дії.

Перестала робити виключення для тих людей, які не роблять винятків для мене.

Перестала йти на поступки тим людям, які згадують про мене, тільки коли їм щось потрібно.

Перестала намагатися бути поруч з тими людьми, яких не було поруч, коли я в них потребувала.

Перестала звертатися до тих людей, які відповідали на мої дзвінки та повідомлення лише тоді, коли їм цього хотілося.

Перестала вважати, що люди відповідають на доброту добротою – деякі люди відповідають на доброту егоїзмом.

Перестала думати, що люди бувають зайняті настільки, що навіть не можуть знайти одну хвилину, щоб написати кілька слів. Вся справа в пріоритетах.

Перестала вірити порожнім словам, сенс яких випаровується зі сходом сонця.

Перестала бути занадто розуміючою і стала раціональною.

Перестала ускладнювати своє життя і почала його спрощувати.

Той, кому не все одно, знайде спосіб бути з вами, а той, кому все байдуже, знайде спосіб втекти. Все дуже просто.

Той, хто любить вас, доведе вам це. Той, хто не любить, буде поруч лише тоді, коли потрібна ваша любов, а отримавши її, вони забудуть про вас.

Той, хто хоче, щоб ви були частиною їхнього життя, докладе до цього всі свої зусилля, він буде завжди залишатися на зв’язку з вами, буде пам’ятати події, дні народження та інші важливі дати. Людина, по суті, байдужа до вас, застрягне в «сірій зоні» – десь між людьми незнайомими і друзями, або десь між друзями і коханцями.

Я перестала бачити людей в сірих тонах.

Люди або чорні, або білі. Вони або з вами, або проти вас. Вони або люблять вас, або ні. Вони або піклуються про вас, або їм наплювати. Вони або знаходять виправдання, щоб втекти, або знаходять причини, щоб бути поруч з вами.

Джерело

https://www.istoriyi.com/9357/

Обдарована істинною красою, розумом, добротою людина завжди великодушна…

 Справжня красуня – неодмінно похвалить.

Знайде у зовнішності іншої людини щось приємне. Побачить деталі. Ох, – скаже, – які у вас милі ямочки на щічках! А очі які! І цей шалик надзвичайно пасує вам!

А чіплятися до чужої зовнішності буде не красуня. Та, яка все життя витратила, щоб відповідати ідеалу – але все одно не змогла. Немає від природи легкості, витонченості, ідеальної тілобудови, тільки маса зусиль і маска.

Справжня розумна людина обов’язково знайде щось хороше в словах і думках іншого. І навіть в бездарному вірші або примітивному оповіданні похвалить вдале слово або рядок. І знайде ще за що похвалити: за розважливість або добрий намір. Як і по-справжньому добра людина – вона теж гарне побачить, якщо воно є. Навіть крихітне хороше підмітить.

А ті, хто витратили життя, прикидаючись розумними або добрими, всіх критикують і лають. Обдарована істинною красою, розумом, добротою людина завжди великодушна. І немає у неї бажання критикувати інших. Навпаки, вона щедро ділиться тим, чим її Бог обдарував. Справжньою красою, глибоким розумом, добротою …

Критичний інтерес до чужої зовнішності – він у некрасивих, які маскуються під красунь. І трохи збожеволіли на цьому.

А той, хто наділений істинним даром – той великодушний. І бачить в інших те, що притаманне йому самому …

© Ганна Кір’янова

https://www.istoriyi.com/10404/

Що буде, якщо думати про себе погано?

 Що буде, якщо думати про себе погано?

Це вирішив перевірити брат Дарвіна, психолог Френсіс Гальтон. Протягом кількох днів він вставав перед дзеркалом і голосно говорив: “Я найогидніша людина у всій Англії!”, – і ще додавав багато неприємних слів про себе. Дуже переконливо це говорив, постарався повірити у сказане і нарешті настав час вийти на вулицю.

На вулиці перехожі дивилися на сера Гальтона з огидою. Він не подобався людям! Гальтон вирішив, що ось так його самонавіювання спотворило картину світу. Йому почало здаватися, що всі його ненавидять. Тільки він вирішив піти додому, щоб записати цінне спостереження, як його штовхнув перехожий. Навмисне. А вуличний злодій витягнув з кишені гаманець. Гальтон погнався за злодієм, але тут його штовхнув кінь. Тоді коней було багато на вулицях Лондона.

Гальтон почав вставати, потираючи забиті місця. А люди оточили його і почали жаліти коня. І сварити Гальтона за те, що він злякав бідну тварину. І взагалі, мало йому дісталося, треба було сильніше штовхнути! Гальтон, кульгаючи, дістався додому і зрозумів важливу річ – наша думка про себе передається іншим людям. Вони чудово відчувають, хто ми і що ми про себе думаємо. Якщо ми поганої думки про себе, нас штовхатимуть і лаятимуть; і люди, і коні. А злодії намагатимуться заволодіти нашим гаманцем.

Занижена самооцінка та самозвинувачення – причина багатьох невдач. Позиція жертви, поганий настрій привертають до нас агресорів та злодіїв. І добрим людям ми теж не подобаємось; ми ж самі назвали себе «огидними» чи «невдахами». Треба бути вищої думки про себе, коли виходиш із дому. І підбадьорити себе добрими словами, випрямити спину та піти ходою переможця.
Це добрий спосіб психологічного захисту.

© Ганна Кір’янова

https://www.istoriyi.com/10463/


Не порань...

 До всіх можливих заповідей я додала б ще одну:

Не порань.

Скільки сенсу у цих словах, скільки глибини.

Як часто ми, посварившись з начальником, провівши довгий час у пробці або просто вставши не з тієї ноги, наносимо рани близьким людям. Різким словом, грубим вчинком, своєю байдужістю. Свідомо чи несвідомо – не має значення.

Людина тонка і тендітна. Людина неймовірно вразлива. А ті, хто любить нас, вразливі подвійно. Вони відкриті нам, вони довіряють, не чекаючи каверзи і удару нишком.

Дивно просто втратити людину. І дуже страшно. Але нам чомусь здається, що якщо любить, то потерпить, простить.

І так, потерпить, вибачить. Раз, другий, третій, поки не перетвориться на одну велику рану. Коли просто не залишиться чим любити.

А завтра-післязавтра гарний настрій обов’язково повернеться.

А людина немає.

Ми послані у цей світ, щоб любити один одного. Щоб творити свій маленький добрий теплий світ усередині великого.

Як часто ми забуваємо про це.

Адже так важливо залишитися людиною в будь-якій ситуації.

Дбайливо ставитися до тих, хто поруч. Щоб не зруйнувати. Щоб не втратити. Щоб зберегти найдорожче у житті.

Не порань. Це важливо. Це безцінно.

Джерело

Не можна вважати себе самотнім, якщо вашу відсутність помітить хоча б одна людина

 Не можна вважати себе самотнім, якщо вашу відсутність помітить хоча б одна людина. Або навіть кіт, або собака.

Самотність – це коли ніхто не помітить, що вас давно не видно. І сторінка в соцмережі закрита або нічого на ній не з’являється давно. Все інше – це не самотність, а тимчасові проблеми зі спілкуванням.

Не можна вважати себе бідним, якщо є гроші на їжу і житло. Навіть якщо позичати доводиться – але ж є де позичити! Це не бідність, а тимчасові матеріальні труднощі, які пройдуть, звичайно.

І називати себе хворим не варто – хворим був Чехов в останній місяць життя. Та й то, поїхав в Італію відпочивати. Не хотів вважати себе хворим. Хворий – це, так би мовити, постійний стан. І в радянські роки наказано було в санаторіях і лікарнях називати всіх: «одужуючі». Товариші одужуючі, час на прогулянку! Або на процедури.

І говорити: «Мене ніхто не любить!», – не потрібно. Адже це не так! Швидше за все, не любить якась конкретна людина, а решта дуже навіть люблять!

Немає причин для відчаю, поки нас хоч хтось любить і сумує без нас. І біжить назустріч, посміхаючись. Або махає хвостом. Або треться об ноги і муркоче … І є, чим пообідати разом; а все інше потихеньку налагодиться. Тимчасові труднощі пройдуть – на те вони і тимчасові …

© Анна Кір’янова

https://www.istoriyi.com/10505/?fbclid=IwAR3LXwOAWISwBtdH083lsd_N6xL30662bygr7wwhfEBDrToluV_r8wuOOwQ




середа, 24 листопада 2021 р.

 



Вчіться відрізняти важливе і другорядне.

Вища освіта - не показник розуму.

Красиві слова - не показник любові.

Красива зовнішність - не показник гарної людини.

Вчіться цінувати душу, вірити вчинкам, дивитися на справи.

https://www.facebook.com/kavazmolochkom/photos/a.246794866032296/883453112366465/

Формули вербального оцінювання від Парадовської Т.М.

 







Урок учителя

 Учитель писав на дошці, а учні сміялись, тому що побачили помилку.

Коли сміх затих, учитель зізнався:
- Я навмисно зробив помилку, щоб ви побачили, як світ буде ставитися до вас. Ви бачили, що я написав правильно дев’ять разів, але ніхто з вас не похвалив мене за це. Проте ви з радістю почали висміювати і критикувати мене через єдину помилку, якої я припустився.
Оце і є ваш головний сьогоднішній урок!
Світ буде мовчки реагувати на те добре, що ви робите мільйони разів, але буде критикувати вас за одну неправильну річ, яку ви зробили. Не розчаровуйтесь. Щоразу піднімайтеся вище критики і глузувань... і залишайтеся сильними!

Притча

 Один купец ехал во Франкфурт на ярмарку и по дороге, на улице одного из поселков, потерял кошелек, в котором было 800 гульденов. Значительная сумма по тем временам. Лошадь тогда стоила 40 гульденов.

Поэтому потеря денег, за которые можно было приобрести 20 лошадей, это, сами понимаете, досадная потеря.
Шел по той дороге местный плотник и нашел тяжеленький кошелек. Принес его домой. Никому о нем не сказал, а спрятал в ожидании появления хозяина утраченного кошелька – придется же отдавать. А если не согласится – то другое дело. Но при любых обстоятельствах нужно подождать…
В ближайшее воскресенье священник объявил в церкви, что потеряно 800 гульденов и тому, кто их найдет и вернет, выплатят 100 гульденов вознаграждения. Честный плотник принес деньги пастору.
Тот попросил, чтобы пришел купец. Торговец прибыл. Взял кошелек. Перечислил деньги и дал плотнику не обещанных 100 гульденов, а всего лишь 5, и сопровождал это очень обидными словами: «А сто гульденов ты взял без разрешения сам, потому что в кошельке было 900 гульденов!».
Таким бесчестным образом жадный торгаш решил схитрить и сэкономить.
Плотник, разумеется, возмутился, что его обвиняют в воровстве и заявил:
«Я ни одного гульдена не взял, не то чтобы сотню. Я человек верующий».
Священник подтвердил, что плотник, действительно, порядочный и глубоко верующий человек, соблюдающий заповеди Божьи, и поэтому он не мог взять эту сотню гульденов. Но алчный купец настаивал на своем.
Спорили они долго, и тогда священник отвел и плотника, и купца в суд города Франкфурта. Дело рассматривалось несколько дней и стало для горожан предметом многочисленных кривотолков. Поэтому в день заседания суда и оглашение приговора здание суда было переполнено. Всех интересовало, чем завершится денежный спор.
Судья сначала спросил купца: «Ты можешь поклясться, что потерял именно 900 гульденов?».
Купец даже глазом не моргнул, положил руку на Библию и поклялся. В то время присяга на Библии, это было, ну, очень серьезное дело.
Затем судья обратился к плотнику: «А ты можешь поклясться, что нашел 800 гульденов?»
Честный мастер спокойно положил руку на Библию и тоже поклялся.
После этого судья объявил свое решение: «Дело очевидно. Кошелек, найденный плотником не принадлежит купцу, потому что он потерял 900 гульденов. Поэтому кошелек и 800 гульденов передаются плотнику и он может распоряжаться деньгами по своему усмотрению. Купцу же предстоит продолжить поиск своего кошелька, в котором было 900 гульденов!».
Так купец лишился денег и по случаю честного имени. Приговор судьи оказался мудрым и справедливым, потому что жадность и зло наказали себя само.
____________
Притча датирована 1506 годом из книги «Scherz und Ernst» («В шутку и всерьез») писателя и проповедника Йоханнеса Паули

Лучшие стихи великих поэтов

 

https://www.facebook.com/1stixi/photos/a.445033075638114/2108604912614247/

Самые необычные факты из жизни Антона Павловича Чехова

 — Привез с острова Цейлон ручного мангуста по кличке Сволочь.

— В гимназии ради эпатажа носил под мундир брюки вызывающего цвета.
— В детстве переоделся в нищего, загримировался и получил милостыню от собственного дяди.
— Отдал городовому завернутый в бумагу соленый арбуз, сказав, что это бомба.
— Получил гонорар мебелью из редакции журнала «Будильник».
— Изучал портняжное ремесло при уездном училище. По просьбе своего щеголеватого брата Николая сшил серые гимназические штаны, да такие узкие, что их прозвали макаронами.
— Исполнял дома церковные песнопения. Что же касается голоса, Антон Павлович говорил громким басом.
— За ним всюду следовала армия фанаток. Когда в 1898 году Чехов перебрался в Ялту, многие его поклонницы последовали за ним в Крым. Как писали газеты, дамы буквально носились за писателем по набережным, лишь бы почаще видеть своего кумира, «изучали его костюм, походку, и старались чем-нибудь привлечь его внимание». Девушек за такую преданность местная светская хроника метко окрестила «антоновками».
— Входит в тройку самых экранизируемых в мире авторов. Более 287 экранизаций.
— С первого взгляда увидел в незнакомом ему человеке самоубийцу.
— У Чехова было около пятидесяти псевдонимов. Ну, один-то из них вам точно известен еще со школьных времен – Антоша Чехонте, конечно. Еще были: Шиллер Шекспирович Гете, Шампанский, Брат моего брата; Гайка № 6; Гайка №9; Грач; Человек без селезенки; Акакий Тарантулов, Некто, Архип Индейкин.
— Дед Чехова был крепостным, а сам писатель отказался от потомственного дворянства. Егор Михайлович Чехов смог выкупить себя и свою семью на волю. Впоследствии его знаменитый внук никогда не забывал о своем происхождении. При этом в 1899-м, когда император Николай II своим указом присвоил писателю титул потомственного дворянина и орден Святого Станислава третьей степени, Антон Павлович эту привилегию попросту…не принял. Высочайший указ так и остался без внимания и последствий – как и звание почетного академика Российской академии наук, которое Чехов тоже посчитал для себя бесполезным.

Перестань...


 https://www.facebook.com/profile.php?id=100011179897649

Совет мудрой женщины

 

Кто-то умный сказал, что плоть — это конь. А дух — это всадник. И если слушать коня, он завезет в хлев. Слушать надо всадника.
Зло сушит душу, убивает талант, сужает сосуды, рвет сердце и мозги, забирает жизнь. Я не знаю, есть ли ад на том свете, но на этом он есть. Ненависть — вот что такое ад.
Чем дальше живешь, тем выше поднимается барьер молодости.
©️ Виктория Токарева
Сегодня ей исполнилось 84 года!

Немного о Хеменгуэе

 Хемингуэй лежит в саду в гамаке. Сосед проходит и спрашивает его: "Отдыхаешь?"


- "Нет, работаю".

Вечером сосед возвращается, а Хемингуэй лопатой перекапывает приствольный круг яблони. Сосед спрашивает: "Работаешь?"

- "Нет, отдыхаю"...

Майкл Фретлі

 https://www.facebook.com/anna.blekher.5/videos/3046095549040512

Інколи хочеться сказати...




 


субота, 20 листопада 2021 р.

Є БЛИЗЬКІ...Є ЧУЖІ...

 Є ті, хто побічно йде з тобою по життю, не особливо впливаючи на нього, але вони присутні з деяких причин.

Є ті, хто впритул наближаються до тебе і змінюють хід подій в твоїй історії.
Є ті що приходять і ті що йдуть. Одні за мить залишать слід в щоденнику твоєї душі, інші, коли вони присутні роками поруч, не торкнуться струни твого серця.
Неможливо передбачити, хто залишиться з тобою...
Іноді близькі відпускають твою руку на краю безодні, а зовсім чужі, раптово її подають, щоб врятувати тебе.
Можна йти по одній дорозі, але дивитися в різні боки...
Можна йти по різних дорогах, але, несподівано зійтися на перехресті доріг.
І не відомо нікому, що станеться через хвилину, місяць, рік...
Але, вриваючись в чуже життя, або навіть ледь торкнувшись його, залиште в ньому те, що стане іншому маяком в найтемнішу для нього ніч.
Залишаючись в душі, це ледь відчутне світло, може розпалити вогонь через час, в найпотрібніший для цього момент, коли, здавалося б, порятунку вже немає.
Будьте добріші, милосердніші, щиріші. Це не слабкість і не вада.Це - сила, якій немає ціни.
Говоріть важливі слова дорогим вам людям вчасно, адже вони мають найбільшу цінність саме тоді, коли на них чекають.
Все, що так важливо серцю, має свій термін придатності.
Всьому свій час: слову - свій, вчинку - свій.
Говоріть важливі слова також і чужим для вас людям...
Всі ми мандрівники в цьому житті, що частково або тісно переплітаються один з одним і, всупереч поширеній думці про те, що людина завжди була, є і залишається одна, я скажу:
Ви ніколи не були одні, навіть якщо впевнені в цьому...
Кожне торкання до вашої душі, як і ваша до чиєїсь, залишає слід в книзі життя і змінює хід подій.
Будьте уважні, торкайтеся дбайливо...

Аромат душі...

 Аромат душі, як це красиво! Ми звикли відчувати аромат квітів, вдихати запах мокрої землі після дощу, запах моря, запах свіжої випічки чи аромат парфумів... Як шкода, що нам ніхто не говорив, що душа людини, має теж свій аромат, що вона теж пахне. Запах її залежить від того, чим вона живе і чим кожен день наповнюється ...

Аромат душі - особлива сила, особлива харизма, і саме в цьому дивовижна краса таємничого мистецтва бути самим собою ...

Історія із життя (з інтернету)

 Моя прабабця колись розповіла мені таку історію. Дівчиною вона захворіла на тиф.

І так заслабла, що вже майже помирала.
Їй виділили окрему тарілку, ложку, чашку, а братам і сестрам заборонили спілкуватися з нею, щоб не наражати їх на небезпеку.
І от одного разу підходить до неї тато і каже:
- Катю, скажи, чого б ти хотіла скуштувати найбільше?
Вона подумала і відповіла:
- Вершків.
Рік був голодний, тож вершки взагалі були за розкіш..
Але тато взяв з хати єдину коштовну річ, продав її і купив тих вершків.
Вона з'їла їх і почала одужувати.
- Хіба вершки в змозі вилікувати тиф? - запитала я (а була ще мала).
- Не вершки, люба... Просто я відчула себе потрібною, бо заради мене тато був ладен на все...
Автор: Sevastiana Karvatska
P.S. Людині, ким би вона не була і якими б статками не володіла, важливо відчувати себе потрібною, вартою уваги і довіри.
Якщо це не так, гармонія світу руйнується.
І людина руйнується зсередини...
Тільки любов дарує, рятує і лікує...Чи не так?
..зичу всім і собі великого дару, милосердного серця, вміти побачити..❤️


Усмішка

 


Усмішка є світлом, яке проходить крізь вікно твого обличчя і каже людям, що твоє серце вдома.

Бруно Ферреро

Мудрість дитини

 



Цю історію розказала мені одна моя знайома...

Її племінниці треба було зробити операцію.
Лікар сказав дитині перед тим, як покласти на операційний стіл:
- Перш, ніж тебе вилікувати, ми тебе укладемо спати.
Дівчинка глянула на нього і, всміхаючись, сказала:
- А якщо ви мене покладете спати, то мені треба перш помолитися.
Вона схилила коліна біля столу і сказала:
- Я лягаю спати, Господи, і прошу Тебе зберегти душу мою. Але якщо мені доведеться померти, перш ніж я прокинусь, то прошу Тебе, Господи, візьми душу мою до Себе.
Лікар потім розповів, що в цей вечір він помолився перший раз за своє доросле життя...

https://www.facebook.com/photo?fbid=601960337614703&set=gm.999895410562158

Сердечне світло...

 



Світло буває не лише від сонця, чи від місяця... Світло також буває душевне... Те світло, що виходить з нашого серця і зігріває довкілля... Теплить світ і огортає любов'ю людей... Сердечне світло - найпотужніше...
Бо, якщо воно є, то це свідчить про любов людини... Ту любов, яку вона криє у своєму єстві, і яку сховати ще нікому не вдалося... Хіба що до пори... Є й темні душі...
В мороку яких не розпізнати а ні людини, а ні її помислів...
Проте, всі ми тягнемось до теплоти світлих сердець... Трапляється духовне літо і серед крижаної зими, і серед дощової холодної осені... Погода в тобі часто залежить від того, з ким ти... І хто твій друг...
Yurii Nagulko
https://www.facebook.com/photo/?fbid=603229264154477&set=gm.1001189303766102