понеділок, 11 вересня 2023 р.

Про складні і неповні речення

 




https://www.facebook.com/351792092292837/photos/a.351798782292168/1376536793151690/

Ті, хто любить Ван Гога , створюють свої шедеври...

Басейн

 https://www.facebook.com/photo/?fbid=286299620818828&set=a.247875444661246

Про Довженка


10 вересня - день народження Олександра Довженка.


Гордість України.
Олександр Петрович Довженко (10.09.1894-25.11.1956), український класик світового кінематографа.
О. Довженко - кінорежисер, сценарист, письменник, художник-графік, один із основоположників української кінематографії.
О. Довженко народився в с. В’юнище на Чернігівщині у селянській родині. Його батьки були неписьменними селянами. У родині Довженків було 14 дітей, та вижило лише 2 – Сашко та Поліна.
Навчався у Сосницькій початковій школі. З 1911 р. навчався у Глухівському вчительському інсінситуті.
Після закінчення інституту в 1914 р. учителював у Житомирі, Києві.
У 1917 р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет, де здобув вищу освіту на економічному факультеті (нині Київський національний економічний університет). Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. Вчився погано, бракувало часу та старанності.
Захопившись революцією, служив у петлюрівській армії. У 1919 р. його засудили до ув’язнення в концтаборах, та йому вдалося врятуватися.
У 1920 р. приєднався до КП(б)У, але згодом був виключений.
У 1921 р. був направили за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон).
У 1922-1923 рр. жив у Берліні, обіймав посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.
1923 р. повернувся до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором гозети “Вісті ВУЦВК” та каракатуристом.Відвідував засідання «Гарту», був співзасновником ВАПЛІТЕ.
Через ВАПЛІТЕ зблизився з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив.
В кіноіндустрію Довженко прийшов у 1925 р. - був стажистом у агітфільмі "Червона Армія".
У 1926 р. Довженко написав свій перший сценарій - повнометражну кінокомедію «Вася-реформатор», яка започаткувала дитячий кінематограф. Згодом здійснив першу самостійну постановку за власним сценарієм (короткометражна комедія «Ягідка кохання»). У 1927 р. поставив гостросюжетний фільм «Сумка дипкур’єра» (1926), в якому сам знявся в ролі кочегара.
📖🎬Творчий доробок О. Довженка - 14 фільмів, 15 сценаріїв і кіноповістей, понад 20 новел й оповідань.
🎬Найвидатніший фільм Олександра Довженка - «Земля» (1930) - німий художній фільм, поетична кінооповідь про події, пов’язані з колективізацією в Україні наприкінці 1920-х рр. та створення перших колгоспних комун і класову ворожнечу.
Це третій фільм трилогії О. Довженка, яку складають стічки «Звенигора», «Арсенал», «Земля». У трилогії вперше в історії кінематографу до фільму введено епічну, філософську та ліричну стихії.
«Земля» також є найвідомішим українським фільмом ХХ ст., який багатьма критиками вважається найкращим фільмом у всій фільмографії Довженка, деякими - одним з найкращих в історії кіно.
У початковій версії фільму автором музики виступив український композитор Лев Ревуцький.
В оригіналі «Земля» мала українські інтертитри, з яких уцілів єдиний фрагмент.
🌐Кінофільм мав грандіозний успіх у Європі, а згодом і у світі.
📰Після прем'єри в Берліні про О. Довженка з'являється 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно».
🏆У 1930 р. Національна рада кінокритиків США визнала «Землю» найкращим іноземним фільмом.
🏆У 1958 р. на міжнародному конгресі кінокритиків в Брюсселі фільм назвали у числі 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.
🏛У 2015 р. ЮНЕСКО назвала «Землю» однією з п'яти головних стрічок у світовій історії.
❗Сьогодні топовий американський портал IMDB, який є одним з найбільших інформаційних ресурсів про кіно, оцінює «Землю» в 7,5 балів з 10.
🎬Першим знятим Довженком звуковим фільмом була стрічка «Іван» (1932). Тут застосовано публіцистичний прийом - документальні кадри у художньому фільмі.
Кіноповість «Україна в огні» (1943) зображує найтяжчий, найтрагічніший період Другої світової війни - німецьку окупацію України, порушено морально-етичні проблеми.
На «Мосфільмі» поставив художні фільми «Аероград» (1935), «Щорс» (1939), «Мічурін» (1949).
🎬Довженко також працював у документальному кіно. Разом з дружиною. Ю. Солнцевою, майстер зняв низку документально-публіцистичних фільмів: «Визволення», «Буковина - земля радянська» (1940); «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), який був дубльований 26 іноземними мовами; «Перемога на Правобережній Україні та вигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель» (1944).
🎬За сценаріями та кіноповістями Довженка іншими режисерами знято фільми: «Поема про море» (1958), «Повість полум’яних літ» (1960), «Зачарована Десна» (1964), «Незабутнє» (1968), «Загибель богів» (1988; Київська кіностудія художніх фільмів, незавершений сценарій екранізував Є. Гуцало).
📖О. Довженко – визнаний літератор, який утвердив у літературі жанр кіноповісті, в якому від кіномистецтва взято динаміку і рельєфність зображення, від прози – епічність і психологізм.
📖Митець правював як новеліст. Головні ознаки новелістики Довженка - гострота і простота сюжету, яскравість зображуваних характерів, колоритна мова.Серед його творів новели «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «На колючому дроті», «Воля до життя», «Перемога» та інші), прозові мініатюри «Федорченко», «Невідомий», «Сіятель», «Бронза», публіцистичні статті «Ворог буде розгромлений», «Душа народу неподоланна», «Я бачу перемогу» тощо.
📖Довженко виступав також як драматург. Вистави за його п’єсами «Життя в цвіту» (1948) та «Потомки запорожців» (1943-53) йшли в багатьох театрах України.
Особистість О. Довженка є визначальною та впізнаваною як у вітчизняному, так і світовому кіномистецтві.
Сьогодні Київська кіностудія художніх фільмів носить ім’ям О.П. Довженка (1957), при ній працює музей і встановлено пам’ятник (1964, скульптор Л. Козуб, архітектор Б. Орлов).
09.08.1994 ім’ям Довженка названо астероїд.
🏅У 1995 р. встановлено Державну премію України в галузі кінематографії імені О. П. Довженка.


Я щойно здав у друк книгу "Титли і коми", де, зокрема, буде нарис і про видатного нашого земляка. Він зветься "Геніальний мученик, що так хотів повернутися додому".
Вашій увазі - фрагмент нарису. Книгу можна буде замовити, коли знатиму остаточну собівартість.
Звичайному українцю він уявляється у двох образах – як білоголовий Сашко, зачарований Десною, і як видатний кінорежисер, фільмів якого, щоправда, майже ніхто не бачив. Проте ці образи – дуже поверхові, бо в глибині їх – і особисті, і національні трагедії, через які боліло серце Олександра Довженка.
«Уві сні він говорить українською…»
Важко повірити, але в цьому ніхто не сумнівається – дружина Довженка Юлія Солнцева писала на нього доноси в КГБ. Там була і оця фраза, що винесена у підзаголовок. Власне, доля Довженка тут не оригінальна – доносила на чоловіка і дружина Володимира Сосюри. Та я впевнений, що й не тільки – просто історики ще не працюють активно у відкритих нещодавно архівах. Або ж соромляться зачіпати видатних і великих – так, наче їх велич применшиться від доносів рідних та близьких.
Олександр Довженко дуже хотів мати дітей. Проте Юлія Солнцева відповідала: «І свині розмножуються!». Прожили разом багато років, а одружилися офіційно майже перед смертю Довженка. Одруження дало підстави Солнцевій заволодіти правом на всі записи Довженка, які вона заборонила відкривати протягом 50 років. Поширивши при цьому чутку – мовляв, за наказом самого митця. Тому щоденникові записи стали доступні нам тільки порівняно недавно. І вони вражають. Бо там бачимо іншого Довженка – зболеного мученика епохи, влади і сім’ї. Та й то – ніхто ж не знає, що повикидала із записів Юлія Солнцева, адже всі, хто її знав, одностайно твердять про її цензурування …
«Шевченку було легше на засланні. До нього долітали птиці. Навколо мене пусто. Все вимерло, замовкло. Вся Україна. Невже я вмер уже? Невже мене нема?», - записує Довженко 29 липня 1945 року.
Юрій Яновський, друг Довженка, писав: «Солнцева, зневажаючи і ненавидячи українську культуру, весь час тягне Довженка у бік російської культури, відштовхує його від українських письменників і взагалі від українців». Ну, звісно, їй цілував руки Маяковський, говорили компліменти Брюсов і Бальмонт… А вона пішла за Довженком. Пішла, бо наказали? Чи відчула геніальність, якої не було в неї – актриси, що вже засяяла була в одному фільмі, але відчувала, що надалі слава обмине?
Відомий кінокритик Сергій Тримбач зустрічався з Юлією Солнцевою: «І раптом я побачив і почув злу, страшну бабу, яка заледве не матюкалася. І поки довів її до кабінетів, вона мене обізвала кілька разів невідомо за що – просто я, мабуть, їй не сподобався. У неї виходило, що всі українці – якісь ідіоти. Я був шокований. Навіть образ Довженка якось «змішувався» - оце він з такою жінкою жив?!».
Взагалі постать Солнцевої нероз’яснена досі – починаючи з прізвища. Дуже вже воно штучне, схоже на псевдонім. Сама вона писала, що її батько «часто менял места работы», хоча деякі дослідники осмілювалися написати, що він був власником книготоргівлі, відповідно, небідним чоловіком. Та й прізвище більш правдиве – Пєрєсвєтов. Батько її, за її ж словами, був із Білгородщини, добре знав українську мову і співав українські пісні та зі своїми друзями говорив таки українською. Сама ж вона про його долю після 1917 року ніде не говорила, хоча в довідці про Довженка 1934 року, як пише Сергій Тримбач, сказано, що Солнцева є дочкою «якобы какого-то видного члена антисоветской политпартии, учавствувавшего в контрреволюционном заговоре и сидевшего в Бутырках». Це пояснює залежність Юлії від спецслужб. Не була бідною й мати – працювала головною касиркою в магазині «Мюр і Мерліз» (тепер ГУМ). Мимохідь проходить і прізвище Юлії за першим (?) чоловіком – Осокова…
Його мали заарештувати в 1933 році. Але Солнцева дізналася – ну, звісно, хто, як не своя людина в НКВС, могла таке дізнатися? І з Києва таємно через Каспій аж якось вибралися до Москви. І Солнцева йде до могутнього голови Спілки письменників Фадєєва та через нього домагається зустрічі Довженка зі …Сталіним. Хтозна з яких міркувань, але тиран дарує життя українському кінорежисеру і відправляє у Сибір. Але не в заслання, а знімати фільм «Аероград». Фільм так собі, але для України Довженко був врятований, хоча і в духовних кайданах. Орден Леніна за цей фільм – як символ тих кайданів.
Коли в 1941 році Довженко, військовий кореспондент, на фронті потрапив у таке оточення, що вибратися було практично неможливо, Солнцева знову йде в НКВС. Цього разу до самого Лаврентія Берії. Чим вона його заворожила невідомо, але Берія посилає загін спеціального призначення (і це в хаосі першого року війни!) і Довженка рятують цілим і здоровим. А Солнцева у спогадах згадує кімнату відпочинку Берії, яка була за його кабінетом, і в ній – «умопомрачительная еда» та білі троянди, які тільки-но розквітли…В таку кімнату випадкові люди не заходять і білими трояндами перед абиким не виставляються, якщо не мають певних намірів…
Племінник Довженка Тарас Дудко згадував, що генерал КДБ Олександр Карабаінов говорив йому: Солнцева була їх агенткою і, не мудруючи, звалася у них «Юлькою»…
Тісні стосунки Юлії Солнцевої з НКВС були загальновідомими. Недарма уже після смерті Довженка, у 1960 – 1970-і роки, частим гостем її квартири був Філіп Бобков – глава всемогутнього 5-го управління КДБ. Що могло поєднувати їх? Уже ж не любов до кіно і, тим паче, не до Довженка. А це управління займалося не тільки контролем за інтелігенцією та переслідуванням дисидентів, головним у нього було конструювання майбутнього, якщо можна так висловитись – і це зовсім не патетично.
Йому було би безмірно легше, якби жив в Україні. Проте заздрісні людці, прикриваючись своїми титулами і званнями, виштовхали його з України. Він так і не пробачив цього Миколі Бажану – зокрема, й за те, що вивозячи з Києва комісарів, той покинув умирати в окупованому місті його батька.
Племінник Довженка Тарас Дудко переконаний, що й смерть 62- річного Олександра Довженка була невипадковою – мовляв, його отруїла Солнцева. Так це чи ні – можливо, можна було би дізнатися з кадебістських архівів у Москві, а вони відкриються ще нескоро…
https://www.facebook.com/

пʼятниця, 8 вересня 2023 р.

Якщо ви плутались у жанрах літератури

 

https://www.facebook.com/photo/?fbid=1696596157510855&set=gm.3559857051002340&idorvanity=2597846453870076

Мотиваційний вірш

 


https://www.facebook.com/photo/?fbid=1046503433185699&set=a.124388302063888

Календарне безкоштовно від авторів підручників ! Мова 5 клас ⬇️.

 

Готуємося до НУШ! Календарно-тематичне планування з української мови для 5 кл
📌Заболотний О.В, Заболотний В.В.
📌Голуб Н., Горошкіна О.
📌 Панчук Г., Близнюк Б., Приведа О.


https://www.facebook.com/photo/?fbid=2336666996487563&set=gm.5232592770165527&idorvanity=2564255726999258

Календарне безкоштовно від авторів підручників! Література 5 клас ⬇️

 



Готуємося до НУШ! Календарно-тематичні планування з української літератури для 5 кл
📌Архипова В., Січкар С., Шило С. : http://oipopp.ed-sp.net/?q=node/76446
📌В. Заболотний, О. Заболотний,
О. Слоньовська, І. Ярмульська (у вкладці «Методичний супровід»):
📌Яценко Т. Тригуб І.:
📌Чумарна М.І., Пастушенко Н.М.

https://www.facebook.com/photo/?fbid=2336738366480426&set=gm.5232845106806960&idorvanity=2564255726999258

Як поставити тире та лапки у гугл-документі, ворді . смартфоні













 Дуже часто замість тире (—) ставлять коротке тире (–) чи дефіс (-). Одразу скажу, що є різниця, який знак ставити: тире — це розділовий знак, а коротке тире й дефіс — ні. Може, просто не знають, де знайти те тире? На клавіатурі комп’ютера й смартфона в нас дефіс, а, наприклад, у ворді в когось дефіс змінюється на коротке тире, якщо після нього поставити пробіл. Де оте дооооовге тире — невідомо.

До речі, коли кажуть «довге тире», йдеться просто про тире, бо в правописі тільки таке і є. Знаю, що коротке тире без пробілів можуть використовувати у проміжках між числами (за західною традицією), але чинний правопис цього не регламентує.
Тепер про лапки. Єдиного загальноприйнятого варіанта лапок немає. Правопис допускає використання чотирьох видів: « », “ ”, „ “, рідше „ ”. Зазвичай вживають лапки-ялинки «» (кутові, французькі), особливо в документах, друкованих виданнях. Якщо в назві чи цитаті, написаній в лапках, є ще одні лапки, то, за рекомендацією правопису, зовнішніми будуть лапки-ялинки, а внутрішніми — лапки-ла́пки (” ”). У ворді з лапками-ялинками проблем не має виникати (Shift + 2 і все), а от в гугл-документі і смартфоні їх треба вміти «видобути». І це справді може бути морокою.
Правити тире й лапки в текстах мені доводиться постійно й багато, тож мені дуже важливо, щоб ця механічна робота не завдавала клопотів. Я все собі налаштувала і тепер мені зручно.
Ті способи ставити ці знаки, які знаю і використовую, я описала в цьому дописі. Ділюся досвідом😊 Буде чудово, якщо і вам стане зручно!
https://www.facebook.com/blogredaktora






 



https://www.facebook.com/blogredaktora