середа, 25 грудня 2019 р.

вівторок, 24 грудня 2019 р.

Пишемо правильно: 9 випадків, коли лапки ставити не треба, хоча дуже хочеться

Часто слово або фразу хочеться взяти в лапки, аби відобразити переносне значення, розмовний відтінок або просто виділити слово в тексті. Але найчастіше цього робити не треба.
Портал mel.fm зібрав дев'ять випадків, коли лапки зайві.

1. Він склав іспит на «десять»

Неправильно: Він склав іспит на «десять»
Правильно: Він склав іспит на десять
Неправильно: Вона склала всю сесію на «відмінно»
Правильно: Вона склала всю сесію на відмінно
Правило, яке сподобається школярам і студентам. Слова, що описують оцінку, пишуться без лапок. Отримав дев’ять або одинадцять, склав іспит на добре чи відмінно – ніколи не лапкуйте цього всього.
Але якщо в текст введене родове слово «оцінка» (отримав оцінку «добре»), лапки потрібні.

2. Опублікувати фото в «Instagram»

Неправильно: Опублікувати фото в «інстаграмі» (в «Інстаграмі», в «Instagram»)
Правильно: Опублікувати фото в інстаграмі (в іnstagram, в Instagram)
Назви латиницею не лапкуються, якщо перед ними немає родового слова чи словосполуки (в нашому прикладі з лапками пишеться тільки соцмережа «Instagram» чи візуальний мобільний додаток «Instagram», у решті випадків назви іншими абетками – без лапок).
Назви сайтів згідно з новим українським правописом (§54, п.7) є простими українськими словами – які відмінюються й пишуться з маленької літери:
Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбу́к», енциклопе́дія «Вікіпе́дія»); назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса), – прописує Український правопис 2019 року, §54, пункт 7.

3. «Фішка» сайту

Неправильно: «Фішка» сайту
Правильно: Фішка сайту
Родзинка фільму, фішка сайту, пряма лінія, біла зарплата, скласти хвости з психології та філософії, ремонт під ключ, година пік тощо. Коли ми вживаємо якісь вирази в переносному значенні, відразу хочеться їх лапкувати – а то ж хтось наївний подумає, що у навчання справді є хвіст!
Насправді всі ці стійкі словосполуки пишуться без лапок.

4. Зважити всі «за» і «проти»

Неправильно: Я – «за». Вона – «проти». Зважити всі «за» і «проти»
Правильно: Я – за. Вона – проти. Зважити всі за і проти
Хочеться поставити лапки, щоб виділити слова «за» і «проти» як пряму мову. Але тут «за» і «проти» виступають у ролі простих іменників – присудків у фразах «я – за», «вона – проти», додатків у «зважити всі за і проти».

5. Дитина скаже вам «спасибі»

Неправильно: Дитина скаже вам «спасибі»
Правильно: Дитина скаже вам спасибі
Тут «спасибі» теж не пряма мова, а частина дієслівного звороту «сказати спасибі». Лапкувати останє слово не треба.

6. Усе пройшло «на ура»

Неправильно: Усе пройшло «на ура»
Правильно: Усе пройшло на ура
Якщо у вас усе пройшло на ура – можна порадіти. А якщо ця звістка написана грамотно – радість стає подвійною!

7. Пісня Біллі Айліш «Bad Guy»

Неправильно: Пісня Біллі Айліш «Bad Guy»
Правильно: Пісня Біллі Айліш Bad Guy
Закріплюємо правило «назву латиницею пишемо без лапок».
Те саме стосується оригінальних назв фільмів, серіалів або ігор.

8. Одеський театр «Опери та балету»

Неправильно: Одеський театр «Опери та балету»
Правильно: Одеський театр опери та балету
Правило офіційно звучить так: назви театрів, музеїв і вишів є власними назвамиразом з родовим словом, якщо решта назви складається з напряму діяльності, географічної локалізації та означень штибу «національний», «академічний».
Але все-таки існують варіанти з лапками – на кшталт театр «Дивогляд».

9. Так звані «кідалти»

Неправильно: Так звані «кідалти»
Правильно: Так звані кідалти
Конструкція «так звані» теж віртуозно випрошує у нас лапки. Тримайтеся і не потурайте цим хитрунам.
Офіційне правило: після словосполуки «так званий» лапок не треба.
Джерело: mel.fm 

ІНТЕРНЕТ: з великої чи маленької?..

Новорічні вікторини


В гостях  у казки…

субота, 21 грудня 2019 р.

Невигадані короткі історії з життя


Деколи наше життя підносить дивовижні сюрпризи і випробування. Це просто історії з життя, про які хочеться розповісти.
Сьогодні мій 75-річний дідусь, який ось уже 15 років як осліп через катаракту, сказав мені: «Твоя бабуся — найпрекрасніша жінка на землі, правда? Я задумалася на секунду і сказала: «Так, саме так. Напевно, тобі дуже бракує цієї краси тепер, коли ти її не бачиш». «Мила, — відповів мені дідусь, — я бачу її кожен день. Якщо чесно, тепер я бачу її куди виразніше, ніж коли ми були молоді»

вівторок, 10 грудня 2019 р.

Рассказ "Чучело какое-то !"


Знакомые завели собаку, помесь английского бульдога незнамо с чем.
Довольно забавная на вид, но с серьезным дефектом.
Из-за укороченной носоглотки, доставшейся по бульдожьей линии, но с вполне нормальными физиономией и шеей, доставшейся от незнамо кого, песик вместо привычных гав-гав, издавал звуки похожие на слоги: «ма», «да», «на».
Но со временем дефект превратился в интересные способности, пес научился довольно внятно, для собаки, естественно, произносить «да», а затем вообще слово «мама», чем очень забавлял всех знакомых.
Однажды, когда знакомая выгуливали Робина, так назвали собаку, появился тип с собакой.
Самодовольный, с вычурными манерами, не очень приятный, с короткошерстной колли на поводке, которая была прекрасно натренирована.
Она легко и безукоризненно исполняла все эти собачьи упражнения: брала барьеры, бегала по бревну и тому подобное.
Устав от игр, незнакомец заговорил. Охарактеризовал своего питомца, как лучшего в стране, благодаря себе, естественно.
Себя назвал гением дрессировки и собаководства.
После чего высокомерно оглядев пса знакомой пренебрежительно заключил:
- А у вас непонятная помесь. Глупее псов я не видел, чучело какое-то
Знакомая перечить не стала. И посмотрев на Робина произнесла:
- Да, глупее нас не бывает. Правда, Робин?
Пес поднял грустные глаза и четко ответил:
- Да, мама, - и виновато опустил голову.
- Ничего, не расстраивайся, - подбодрила его знакомая и они пошли в сторону дома.
А гений дрессировки еще долго стоял с открытым ртом и вытаращенными глазами.
Подбери Собаку

Трагедия и драма в 6 словах

Трагедия и драма в 6 словах

Однажды признанный мастер пера Эрнест Хемингуэй поспорил, что сможет написать трогательный рассказ всего из шести слов. Так появились эти строки: "Продаются детские ботиночки. Не ношенные" (For sale: baby shoes, never worn).
Незнакомцы. Друзья. Лучшие друзья. Любовники. Незнакомцы.
"Вы ошиблись номером", - ответил знакомый голос.
Пассажиры, сейчас с вами говорит не капитан.
Я встретил родственную душу. А она - нет.
Продаю парашют: никогда не открывался, слегка запятнан.
Это наша золотая свадьба. Столик на одного.
Сегодня я снова представился своей матери.
Путешественник еще подавал сигналы. Земля - нет.
Я принес домой розы. Ключи не подошли.
Моя мама научила меня бриться.
На разбитом ветровом стекле было написано "молодожены".
Наша спальня. Два голоса. Я стучусь.
Я спрыгнул. А затем передумал.
Мое отражение только что мне подмигнуло.
Извини, солдат, мы продаем ботинки парами.
Он кормит из бутылочки убийцу своей жены.
Воображал себя взрослым. Стал взрослым. Потерял воображение.

(С) инет

неділя, 8 грудня 2019 р.

Виклики цифрової епохи сучасному читачу та шляхи їх подолання ЖАННА КЛИМЕНКО

Лист Умберто Еко до онука: послання сучасній молоді

Вчора, 23 лютого 2016 року, в Італії попрощалися з філософом та письменником Умберто Еко. Він казав: «Не варто думати, що Італія – це країна інтелектуалів. Той факт, що Рафаель і Мікеланджело родом звідси, насправді нічого не значить». Але все ж таки країна, де народжуються такі талановиті люди, у тому числі і сам Умберто – значно вирізняється на полотні світу. Вашій увазі – лист Умберто Еко до свого онука. Прочитайте, будь ласка, уважно

А.І. Богосвятська ЯК ЗРОБИТИ СМАЧНИЙ, АРОМАТНИЙ, КОЛЬОРОВИЙ УРОК ЛІТЕРАТУРИ

Притчі


П. Коельо “Олівець”
Звичайний простий олівець має  5 властивостей.
Якщо ти також їх матимеш, будеш людиною, яка приносить добро у світ.
 По-перше, аби олівець писав, треба рука, яка ним водитиме. Ти  можеш творити великі речі, але не забувай, що є рука, яка тебе провадить. Це Бог.
По-друге, щоб олівець добре писав, його треба підстругати. Від цього він стане трішки коротшим, але набагато гострішим. Так само і нам іноді доводиться терпіти, але це робить нас кращими  і сильнішими.
По-третє, написане олівцем можна стерти, якщо ти помилився. Це нагадування нам, що завжди можна виправитися, було б лише бажання.
По-четверте, насправді важлива не дерев’яна оболонка олівця, а його серцевина – графіт. Для тебе теж головним має бути те, що діється у твоєму серці.
І, нарешті, по-п’яте, олівець завжди залишає слід. Так само і ти пам’ятай: усе, що робиш у цьому житті залишить якийсь слід. Тож старайся, щоб кожен
твій вчинок був гарним.

Суфійська притча
Один учень спитав свого наставника-суфію:  
-         Учителю, що б ти сказав, якби взнав про моє падіння?
-         Вставай!
-         А в наступний раз?
-         Знову вставай!
-         І скільки це може продовжуватися ‒ падати і підійматися?
-         Падай і підіймайся, поки живий! Адже ті, що впали і не  піднялися – мертві!

Образи й радості
         Якось двоє друзів багато днів ішли пустелею. Раз вони посперечалися, і один з них зопалу дав іншому ляпаса. Друг біль відчув, але промовчав. Лише написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».
         Друзі продовжили подорож, і через багато днів знайшли оазис із озером, у якому вирішили викупатися. Постраждалий від ляпаса мало не втонув, але друг його врятував. Коли ж отямився, то висік на камені: «Сьогодні мій найкращий друг урятував мені життя».
         Перший поцікавився:
      – Коли я тебе скривдив, ти написав на піску, а тепер – пишеш на камені. Чому?
         І друг відповів:
–       Коли хтось кривдить нас, ми повинні писати це на піску, щоб вітри могли стерти напис. Але повідомлення про гарні вчинки ми повинні висікати на камені, щоб ніякий вітер не міг це стерти. Навчися писати образи на піску й висікати радощі на камені. Залиш дещицю часу для життя! І нехай тобі буде легко й світло…
Притча "Внутрішній спокій"
Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації і самоспоглядання, людина вирішила знайти тихе, спокійне місце. Вона прийшла у ліс, де не було нікого, але не змогла зосередитися, тому що їй заважало стрекотіння коників. Вона заглибилась далі в ліс, але там дуже голосно співали птахи, відволікаючи її від контакту з внутрішнім «я». У пошуках тиші людина залізла у печеру - там було дуже тихо, але звуки крапель води її дратували.
Тоді вона побудувала собі маленький котедж зі звукоізоляцією, замкнула всі вікна і двері, але в повній тиші все голосніше і голосніше чулося
«тік-так, тік-так ...». Тоді вона зірвала годинник з руки і розбила його об стіну. Сіла, заспокоїлась, глибоко зiтхнула, задоволена, що ось зараз-то нарешті буде тихо, але ... «Тук-тук, тук-тук ...», - стукало її серце в грудях все голосніше і голосніше.
Мораль: всі проблеми, як і їх вирішення, знаходяться не десь зовні, а всередині нас самих. Немає сенсу шукати хороше там, де нас немає, є сенс вчитися знаходити хороше там, де ми є ...