понеділок, 1 липня 2019 р.

Фемінітиви — це красиво

Фемінітиви — слова жіночого роду, аналогічним поняттям чоловічого роду: льотчик – льотчиця, письменник – письменниця, професор – професорка. І якщо поетеса чи льотчиця й до сьогодні нікого не дивували, то слова фотографеса, виборчиня, борчиня, критикеса поки що здаються дещо незвичними. Однак фахівці вважають їх цілком закономірними для української мови. То лише в російській фемінітиви мало поширені.


Фемінітиви в українській мові утворюють найчастіше за допомогою суфіксів –к– (викладачка, депутатка, композиторка), –иц– (письменниця, речниця, співзасновниця), –ин– (мисткиня, членкиня, продавчиня) та –ес– (критикеса, фотографеса, баронеса).

Наболіле про фемінітиви. То як правильно — «міністерка» чи «міністриня»? Що робити зі словом «членкиня»? І чому мова — це інтелектуальна гра, що вимагає смаку й хисту, розмірковує головна редакторка «Освіторії» Олена Павлова.












Перемога фемінітивів у новому правописі — це наша спільна перемога. Засмучує, що їх почали використовувати дуже «по-комсомольськи». Часто недоречно і без відчуття мови, і тільки для того, щоб підкреслити власну просунутість і гендерну чутливість. Перефразовуючи мем: «Ви використовуєте фемінітиви, але робите це без поваги».

1. Вчителі та вчительки

Неповагою до читача є коли на письмі вживають фемінітиви там, де це непотрібно. Наприклад, коли йдеться не про конкретних людей, а про узагальнених абстрактних. Наприклад, у фразі «Це стосується кожного і кожної» — «Це стосується всіх». Або коли довжелезними списками перелічуються якісь загальні «учні та учениці, робітники та робітниці, вчителі та вчительки, будівельники та будівельниці» — навіщо подвоювати ці слова? Вони не несуть жодного додаткового значення. Мова прямує до спрощення та економії. Коли для змісту речення стать не важлива, можна просто використовувати слово у множині. Коли ж стать важлива, тоді й фемінітив доречний. Коли йдеться саме про жінок певного фаху або про конкретних його носійок.

2. Членкиня

Якщо ви любите радянську новомову і слова «партком», «обком», «київміськбуд», «товариш», то це слово — для вас. І слово «член» теж. З усім спектром його значень. Я знаю, що його писали ще на початку минулого століття в українських газетах. Але такої собі естетичної ваги слово. Хай там як, слово «членкиня» завжди можна замінити на давно узвичаєні «представниця», «учасниця» та інші, залежно від ситуації.

3. Міністерка

Мета фемінітивів у мові — підкреслити те, що це жіночий фах. Фемінітиви можуть утворюватися не лише додаванням суфіксів і закінчень, які ще й до того мають глузливі конотації. Пані міністр — теж фемінітив. З двох слів. Причому ця форма залишає регістр поваги і не викликає ніякого негативного сприйняття. Як-от «бізнесмен» і «бізнес-леді». Користування мовою — це завжди інтелектуальна гра, яка вимагає почуття смаку і міри. «Пані посол» — пречудово. «Послиця» — вже не так. Але ще можна сказати «амбасадорка». У нас багата мова, можемо собі дозволити розкіш.
Варто пам’ятати, що мова — це природна стихія. Нехай мине трохи часу, допоки в усній мові нормалізується форма «міністерка» чи «міністриня» і набуде нейтрального значення — тоді і самі мовці врешті усталять це питання. Лікарка, режисерка, директорка — це давно ок, чогось саме ці форми прижилися. Адже в мові більшість рішень — це завжди спільні рішення.
Але насправді — як вам більше подобається. Бо нашу мову творимо ми самі. А фемінітиви — це красиво.




Порада

За якою логікою тим чи іншим іменникам, що називають професію,

 посаду, сферу діяльності, призначають той чи інший суфікс? 

Тобто, чому виступантка, а не, скажімо, виступеса?

Тут важливо згадати про особливості процесу словотворення. Найбільша кількість фемінітивів
 утворені від іменників чоловічого роду. От є у світі якась реалія, процес – і спочатку від цієї
назви утворився, як правило, іменник чоловічого роду, а вже потім від нього за допомогою
«жіночих» суфіксів – відповідний іменник жіночого роду (учити – учит-ель – учитель-к-а).
 І через частотність саме такого ланцюжка іноді буває важко утворити милозвучні фемінітиви.
Там, де словотворення відбулося паралельно – «дослід-ник» і «дослід-ниц-я» –
усе всіх влаштовує.
Загалом в українській мові є понад 13 суфіксів, які можуть утворювати іменники –
 назви осіб жіночої статі. Серед них найпродуктивнішими є суфікси -к-
 (учителька, директорка, лідерка, винищувачка), -иц- (урядовиця, авантюрниця, очільниця),
 -ин- (філологиня, філософиня, своякиня), -ес— (агентеса, адвокатеса, критикеса),
 меншою мірою -ис- (актриса, редактриса). До речі, деякі суфікси можуть утворювати
 варіанти фемінітивів з однаковим лексичним значенням: мовознавиця і мовознавчиня,
 чемпіонка і чемпіонеса, водійка і водійчиня.
Є суфікси -ш--их-, які, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення
 слова додатковий компонент. Тож «генеральша» – це не жінка на генеральській
 посаді, а дружина генерала, директорша – дружина директора. А слова «повариха»,
 «ткачиха» (дружина ткача) часто набувають і зневажливого відтінку
(порівняйте з нейтральними «куховарка», «ткаля»). Тому ці суфікси я
 б не радила використовувати, якщо ви утворюєте фемінітив.

****

Як утворювати фемінітиви

суфікс -к-, (доцент → доцентка, депутат → депутатка, прем’єр → прем’єрка);
суфікс -иц-, якийдодається до чоловічої основи на -(н)ик, -ець (засновник → засновниця, 
підприємець → підприємиця, переможець → переможниця);
суфікс -ес- додається до іншомовної основи (барон → баронеса, критик → критикеса);
суфікс -ин-. 
Раніше використовувавсялише в кількох словах (княгиня, графиня, кравчиня, майстриня,
 мисткиня), тепер додається до основ на -ець (виборець → виборчиня, фахівець →
 фахівчиня). І до основ на приголосний, які тривалий час вважались як такі, 
що не підлягають фемінізації (шеф → шефиня, член → членкиня, ворог → ворогиня,
 філолог → філологиня, фотограф → фотографиня).
http://kolo.news/category/suspilstvo/14248

ТЕСТ

Фемінітиви – це щоденне свято, 

як добре ви їх знаєте?


Немає коментарів:

Дописати коментар