Творча майстерня учителя української мови та літератури Ягодкіної Н.Л.: 125 років від дня народження Джона Рональда Руела Толкіна

3 січня-125 років від дня народження Джона Рональда Руела Толкіна (англ. John Ronald Reuel Tolkien) (1892-1973), видатного англійського письменника. Один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — фентезі, всесвітню славу якому приніс роман «Володар Перснів».

§ ДЖОН РОНАЛЬД РОЙЛ ТОЛКІН– англійський письменник, лінгвіст, професор Оксфордського університету, один із найкращих філологів світу.

Біографія письменника

§ народився 3 січня 1891 року в одній з найекзотичніших країн світу — південноафриканській Помаранчевій республіці. Його батько керував відділенням Африканського банку, і родина вимушена була жити далеко від Англії. Чотирирічним Джон із братом і матір’ю поїхав відвідати родичів у Великій Британії. Але до Африки так і не повернувся — 15 лютого 1896 року надійшла телеграма про раптову смерть батька. Для родини почалася боротьба за виживання. Першим учителем Джона була його мама. Саме вона навчила його, шестирічного, латини. Проте хлопчика цікавили не лише різноманітні значення слів, а й їхнє звучання і форма. 1904 року біда знову постукала у двері Толкінів — померла мати. Про братів піклувався католицький священик Морган, який виявився гарним опікуном. Він не лише ощадливо витрачає кошти, що успадкували хлопчики від батьків, а й часто-густо витрачав на вихованців власні гроші, яких теж було не надто багато. Шістнадцятирічним Толкін познайомився з чарівною дівчиною Едіт Братт, своїм першим і єдиним коханням. їхні стосунки опікунові не сподобалися, бо відволікали Джона від навчання. Тож отець Морган заборонив Рональдові як неповнолітньому навіть листуватися з Едіт. Така жорстокість була виправданою. Єдиною можливістю для Рональда навчатися в Оксфордському університеті було скласти іспити й здобути стипендію, яку надавали лише тим, кому не виповнилося дев’ятнадцяти років. І юнак досяг цієї мети. Але щойно настало повноліття, він негайно написав Едіт листа, у якому запропонував їй руку і серце. А через три роки, з благословення отця Моргана, молоді люди побралися і, як у справжній казці, жили довго і щасливо. Однак важко бути щасливим, коли йде війна. Через кілька місяців після весілля Толкін потрапив у її найпекельніше місце — взяв участь у наступі англо-французьких військ на річці Соммі у Франції. Лише за один день у цій бійні полягло шістдесят тисяч англійців… Толкіну пощастило вижити й пройти через інше випробування — страшну хворобу. Він довго змагався зі смертю. Можливо, саме тоді Толкін замислився про жахливі наслідки війни, розв’язаної з метою володіти світом. Ці роздуми й стали ідеєю фантастичного сюжету про три персні всемогутньої влади, який згодом втілився у грандіозному творі — «Володар перснів». А боротьба із хворобою завершилася 1917 року повною перемогою Толкіна. Того ж року в нього народився син-первісток. З 1918 року Толкін жив щасливо. Він став відомим філологом, професором Оксфорду, батьком ще одного сина й доньки. Вечорами розповідав своїм дітям історії про пригоди маленької істоти, яка понад усе любила спокій і тихе життя. Але саме від неї залежала доля цілого світу, ім’я якому — Середзем’я.

Так з явилися оповідки про гобітів. Толкін вважав, що насправді світ від зла рятують не супермени, а пересічні люди, мало помітні у звичайному житті, такі як гобіти: «Мене завжди вражало те, що всі ми живемо завдяки звитязі, яку виявляють звичайні маленькі люди у, здавалося б, безнадійних ситуаціях». Доля книжки про Більбо («Гобіт, або Туди й Назад») була вирішена десятилітнім сином власника видавництва, якому рукопис дуже сподобався. Тож у вересні 1937 року книга вийшла друком, а її успіх приголомшив як автора, так і видавця. Читачі вимагали продовження. І воно з’явилося через 17 років. Над трилогією «Володар перснів» Толкін працював у ті роки, коли Європу накрила жахлива тінь Другої світової війни, а світ, здавалося, потрапив під панування мордору. Тільки спільні дії всіх добрих сил допомогли ще раз перемогти зло. У творі Толкіна зло у сконцентрованому вигляді було зосереджено в персні владарювання, власник якого рано чи пізно потрапляв під його згубний вплив. А знищити цей перстень могли лише маленькі гобіти. Видавцеві, який колись замовив продовження «Гобіта…» і був палким шанувальником Толкіна, ми завдячуємо появою трилогії, яка вийшла протягом 1954-1955 років. Із того часу «Володар перснів» посідає чільне місце в рейтингах найпопулярніших книжок світу.До речі, цей твір писав автор більше 10 років . З’явилися прихильники творчості Толкіна, яких називають толкіністами. Режисер Пітер Джексон зняв кінотрилогію «Володар перснів», а композитор Говард Шор написав однойменну симфонію для оркестру, хору й соліста. До речі, в ній деякі пісні виконуються мовами ельфів, гномів та орків, а тексти цих пісень належать Толкіну.

Міфи про світ Середзем’я або чому Толкін називав себе Хобітом

§ Дж. Р. Р. Толкін – справжня легенда у світі фентезі, батько роману «Володар Перснів» та натхненник вже декількох поколінь. В цій статті ми не будемо зупинятися на сухих загальновідомих фактах з біографії Дж. Р. Р. Толкіна. Є й те, що зазвичай чомусь лишається поза увагою

§ ХХ століття відзначилось появою шаленої кількості нових течій, жанрів, напрямів в усіх видах мистецтва. І література, звісно, не залишилась осторонь. «Всесвітня бібліотека» за той період поповнилася багатьма новими творами, які сьогодні вже визнані безсмертними. Саме в цей час з’явивися і жанр фентезі. Його «батьком» цілковито заслужено вважають англійського професора лінгвістики Джона Рональда Руела Толкіна, автора легендарного циклу книг про світ Середзем’я. Сер Толкін прожив яскраве й насичене життя. Ми не будемо зупинятися на сухих загальновідомих фактах з біографії Професора (саме так, з великої літери називають його шанувальники). Є й те, що зазвичай чомусь лишається поза увагою.

§ Почати хоча б з питання про те, як саме правильно треба писати та вимовляти прізвище письменника – «Толкін» чи «Толкієн». Сам Дж. Р. Р. наполягав на першому варіанті через особливості етимології: слово походить з німецької мови, де воно вимовлялось як «Толль-кін», що в перекладі «безрозсудно хоробрий». До речі, тут уже й нескладно здогадатись, що серед пращурів професора були німці. Отак от дивно вийшло: англієць із німецьким корінням, народжений в Південній Африці.

§ Інше помилкове твердження – що «Хоббіта» було написано для дітей. Зовсім ні. Тобто, не зовсім так. Толкін не вважав себе дитячим письменником. Він узагалі не виокремлював дітей як особливу аудиторію, не вважав їх менш розумними, ніж дорослі, а дорослих не позиціонував розумнішими за дітей. Дитячу казковість повісті та легке її сприйняття читачем можна нескладно пояснити: автор на той час був щасливим батьком маленьких дітей. І, звісно, спілкування з малечою зробило свій внесок у творчість сера Толкіна.

§ Толкін хотів написати лише невелику казку для читання власним синам, але так захопився, що вийшла повноцінна книга з картами та ілюстраціями. Спочатку існував лише один рукописний примірник, який професор іноді давав почитати своїм друзям і учням. Саме завдяки одній з його учениць книга і побачила світ, а пізніше ще й отримала продовження.

§ Також цікавим фактом є те, що рецензентом для цієї книги став десятирічний хлопчик, син директора видавництва, в якому вона вперше була надрукована.

§ До речі, колосальною працею з синтезу була розробка мов різних народів Середзем’я. Дехто вважає, що авторству Толкіна належать дві мови – ельфійська й мордорська, але це катастрофічне применшення. Талановитий лінгвіст продумав 15 діалектів одної лише ельфійської, — що вже й казати про мови інших народів (гномів, ентів тощо).

§ Фан-арт естонської художниці Kinko-White Джерело: kinko-white.deviantart.com

§ Коли вже мова зайшла про народи, то й тут є біографічна цікавинка: Професор зізнавався, що сам себе цілковито відносив до хоббітів. Він так само, як і вони, полюбляв спокійне й розміряне життя, зрозумілий гумор, а також зелені дерева й сади, ситну просту їжу. А ще письменник просто обожнював носити яскраві вишиті жилети та курити трубку по обіді. «Я хоббіт в усьому, крім зросту», — часто жартував він.

§ Толкін чесно зазначав, що жодний рядок із саги про Середзем’я не видуманий ним особисто, а є лише певним обміркуванням та систематизованою обробкою легенд різних народів (більшою мірою європейських). Той факт, що життя письменника неймовірним чином перепліталося із творчістю не зумовлений типовим алгоритмом перенесенням життєвих ситуацій на папір. Навпаки, Толкін співвідносив літературні наративи з реальністю, шукав з ними асоціацій у життєвих ситуаціях. Своєму синові Крістоферу, коли той під час війни в листах із фронту скаржився батькові на складні умови життя у військовому таборі, Професор радив просто сприймати реальність так, ніби він хоббіт, що опинився у стані урук-хаїв, і зберігати «хоббітство» своєму серці завжди, а все, що коїться навколо, сприймати як частину захоплюючого оповідання, героєм якого Крістофер опинився.

§ Дуже зворушливим фактом поєднання чарівного світу й реальності в житі Професора стали також і його стосунки з дружиною Мері Едіт: письменник асоціював себе й кохану із Береном та Лютіен, смертним чоловіком і безсмертною ельфійкою, персонажами «Сільмарілліону», що до нестями кохали один одного. Їх імена навіть вигравірувані на спільній надгробній плиті подружжя Толкін.

§ Могильна плита подружжя Толкін у Велверкоті: ельфійські імена Лютієн та Берен. Джерело: http://images.mentalfloss.com/

Джон Толкін – філолог і поліглот – викладав класичні мови в Оксфорді, вивчив латинь, французьку і німецьку, розмовляв валлійською і фінською, знав давньоскандинавську і староанглійську.

Коли він почав писати "Гобіта" і "Володаря перснів", знання цих мов позначилося на іменах персонажів та назвах місцевості. Вони також вплинули на створення мов Середзем'я: високу та розмовну ельфійську (квенья і сіндарін), мову гномів, чорний говір (яким розмовляв Саурон) та мову ентів, а також ще кілька менш розроблених і відомих мов.
Ці вигадані мови не лише створюють атмосферу та реалістичність фентезі Толкіна, вони і є головною причиною, яка надихнула письменника на створення епопеї.

Володар перстенів. Серед штучних мов, вигаданих Дж.Р.Р. Толкіном, – висока та розмовна ельфійська (квенья і сіндарін), мова гномів, чорний говір, мова ентів, а також ще кілька менш розроблених і відомих мов

Так він пише у листі своєму сину Крістоферу 1958 року: "Ніхто не вірить мені, коли я кажу, що моя довга книга ("Володар перснів") є спробою створити світ, в якому герої розмовляють мовою, що відповідає моєму естетичному смаку. Але це правда. Один із дослідників мого роману спитав, чи є "Володар перснів" алегорією. І я відповів, що писав його для того, щоби мої герої змогли вітати одне одного словами "elen si-'la lu-'menn omentielmo" (Коли я побачив тебе, на небі засяяла зірка), і що ця фраза з'явилась задовго до самої книги".

Історія написання "Хоббіта"

Історія, якою ось уже більше півстоліття зачитуються діти всього світу, була опублікована майже випадково. Толкієн писав «Хоббіта» для читання своїм дітям довгими зимовими вечорами, але до 1936 року вони виросли, і чорновий рукопис залишився припадати пилом на полицях кабінету. Про його існування знала лише колишня студентка письменника Елейн Гріффітс, яка і розповіла про неї видавцям Аллену і Анвін. Попросивши автора закінчити повість, вони віддали її на суд найсуворішого критика – 10-річного Рейнер Анвін. Хлопчик заявив, що книга дуже захоплююча, неодмінно сподобається «всім дітям від 5 до 9», і отримав шилінг за труди. У 1937 році забезпечений двома картами і вісьмома авторськими ілюстраціями «Хоббіт» вийшов у світ, миттєво став бестселером і рік потому отримав премію «Краща дитяча книга року».
«Хобіт..» народився із казки, яку придумав Толкін для своїх дітей. Він настільки захопився нею, що записав казкову історію вигаданої країни – Середземномор’я. Історія залишилася недописаною, Толкін лише передрукував рукописний текст в одному екземплярі та давав його іноді читати своїм друзям. Одна із учениць Толкієна в розмові з редактором видавництва Allen & Unwin із захопленням розповіла про книгу. Редактор прочитала повість та звернулася з листом до Толкієна, де просила його закінчити сюжет.

Так, майже випадково потрапивши в друк, історія про пригоди хобіта Більбо Бегінса несподівано завоювала широку популярність серед читачів різного віку. Книга мала такий великий успіх, що читачі почали вимагати «ще книг про хобітів». Після цього письменник взявся писати продовження, яке виросло в майже епічну оповідь про боротьбу добра і зла – трилогію «Володар Кілець».

Казкову повість переклали багатьма мовами. В 1977 році вийшов повнометражний мультфільм «Хобіт» Артура Ренкіна та Жуля Бесса.

Після екранізації трилогії «Володар кілець» її режисер і сценарист Пітер Джексон став продюсером, а згодом і режисером дилогії «Хобіт».

Спочатку планувалось, що перший фільм дилогії буде знятий за повістю Толкіна, а в другому буде розповідатися про десятиріччя між подіями «Хобіта» та «Володаря кілець». Однак кінокомпанія не мала прав на чернетки Толкієна, тому від цієї ідей довелось відмовитися.

Зйомки обох частин «Хобіта» розпочалися 21 березня 2011 року в Новій Зеландії, а закінчилися 6 липня 2012 року.

Пролог книги «Володар кілець»

Три - королям ельфійським під небом світлим.

Сім же - владикам гномів у печерах світу.

Дев'ять - людям землі, що їм смертна доля.

І Один - Володарю Тьми на чорнім престолі,

В Мордорі, де лиховісна тінь.

Перстень єдиний - усіх поєднати

І темною волею міцно скувати

В Мордорі, де віковічна тінь*.

ПРО ГЕРОЇВ РОМАНУ

Своїх героїв – ельфів, Дж. Р. Р. Толкін запозичив зі скандинавських і давньогерманської міфологій, а також з англійського середньовічного фольклору. У легендах світлі ельфи описувалися як дуже красиві істоти, зовсім як люди, тільки менше ростом і стрункіше. Від людей їх відрізняють загострені до верху вуха, які аж ніяк не псують їх благородний вигляд, до того ж володіють винятковим слухом. Голос ельфа мелодійна, все його єство пронизане витонченістю і витонченістю. Будучи «первонародженим» мешканцями лісів вони моторні, спритні і швидкі в умінні лазити по деревах, можуть буквально літати по гілках. Головна зброя ельфів – лук і стріли, а у влучності їм немає рівних. Вони борються зі злими мешканцями лісу і допомагають подорожнім, що заблукали в лісі.

На відміну від світлих ельфів, що живуть на деревах, темні ельфи, які живуть у печерах, не такі вже добрі істоти. Шкіра їх груба і темна, а риси обличчя швидше відштовхують, ніж залучають. Однак, темні ельфи, тобто, гноми, зберігачі підземних скарбів або, як ще їх називають, підземні ковалі, народ не жорстокий і цілком розуміючий, згадаймо хоча б гномів зі старої доброї казки про Білосніжку.

У відносинах ельфів і гномів теж немає однозначності. Ельфи вважали їх своїми меншими братами, але не любили їх за їх жадібність і впертість, а гноми вважали ельфів неробами і базіками. По відношенню до людей всі ельфи і гноми зарозумілі, вважаючи, що люди слабкі, однак це не заважає їм допомагати потрапили в біду подорожнім. За характером ельфи безтурботні й легковажні, вони люблять веселощі, музику, танці. З людьми вони пустують, по ночах плутаючи волосся, або, вражаючи своїми стрілами, викликають хворобливі коліки, а ще вони крадуть прекрасних дітей з колиски, підсовуючи замість них крикливих і примхливих.

Живуть ельфи більше 1200 років, хоча в братерстві Кільця вони практично безсмертні. Ельфи ніколи не старіють, їм не знайомі хвороби, а вмирають вони тільки від нестерпної туги або від смертельного поранення. У якийсь час всім їм доводиться йти зі світу смертних, куди вони йдуть не знає ніхто, але самі ельфи чекають цієї години з розумінням і покірністю, що також свідчить про винятковість цієї раси. Є також легенди, що з часом ельфи стають все більш прозорими, і перетворюються на легкі хмарини.

Як у всіх казках є добрі й злі сили, так і в казковій країні Середзем’я, крім духів і ангелів, є і огидні істоти, породження тьми і жорстокості. На противагу добрим силам в особі ельфів, Толкін створює, страшних у своєму зовнішньому вигляді і жорстоких по вдачі, персонажів – орків. Колись вони теж були ельфами, але повелитель сил темряви заточив їх у підземелля і за допомогою магії створив з них чудовиськ.

Цікаво, що в англосаксонській міфології слово «орк» означало демон і використовувалося стосовно до велетню-чудовиську. У давньоримській міфології Орком називали демона підземель. У середньовічних шотландських казках їм відповідали гобліни, які пішли в темні печери, не побажавши жити поряд з людьми. За довгі роки підземного існування характер їх сильно зіпсувався, і вони шкодили людям, роблячи дрібні капості.

На відміну від гоблінів, орки Толкіна не такі вже нешкідливі істоти. Як і зовнішній вигляд, так і вся їх сутність протистоїть всього світлого і чистого, їх характер грубий і нісенітниць, вони схильні до руйнувань, вандалізму і навіть знищення собі подібних. Вони злісні, ворожі і об’єднані в сильне військо.

Ось такими героями, починаючи від вищих створінь духів і ельфів до породжень темних сил – орків, населив Дж. Р.Р. Толкін свою всесвіт. Придумані ним ельфійські мови Квенья і Сіндарін стали не стільки наслідуванням дитячій грі в створення нових мов для таємного спілкування, але і цілим лінгвістичним творчістю. Толкін писав про свій новий мові: «Мова подібний міфології: спочатку творець творить міфологію по своєму смаку, а після вона сама починає спрямовувати його уяву і бере свого творця в полон». У такий же полон беруть твори цього автора своїх читачів. Мимоволі занурюєшся в світ, створений талановитим і нескінченним уявою, світ добра і зла, жорстокості і справедливої помсти, світ досконалості і пороку.

КАЗКА, ТА НЕ ВСЕ

У книгах Толкіна відображено багато яскравих вражень дитинства. Край хоббітів («Шайр») – це Вустершир, звідки родом родина матері письменника, а Хоббітон – не що інше, як село Сархоул, де пройшли його щасливі дитячі роки.

Він створив хоббітів почасти за своїм образом і подобою, оскільки теж любив сади, дерева і сільське життя «без жодних машин», мав почуття гумору, носив візерункові жилети, курив люльку і рідко залишав межі Англії. Однак уява часто відносила його в мандри невідомими землями, і у відповідь на прохання видавців написати «ще що-небудь про хоббітів» він приступив до створення епосу «Володар перснів».

Тим не менше, в Середзем'ї легко впізнається «наш світ». Пізніше сам автор пояснював, що всі події епопеї розгортаються в північно-західній частині Середзем'я, в широтах, що відповідають приблизно західному узбережжю Європи і Північному Середземномор'ю. Відчуття іншого світу приходь лише з усвідомленням часу дії легендарної доісторичної епохи.

Найдавнішими істотами в світі Толкіна були ельфи, гноми і орки, а смертні люди з'явилися в ньому через 30 тисяч років. Спочатку він був плоским, і лише всесвітня катастрофа, яка занапастила королівство Нуменор, надала йому форму кулі. Тим часом саме завдяки хоббітам цей фантастичний світ знаходить таку достовірність.

У характері і звичках хоббітів легко впізнаються милі серцю Толкіна британці, яких він наділив неабиякою порцією здорового глузду і відваги. Так, образ хороброго і відданого Сема списаний з простих солдатів, з якими Толкієн ділив тягар окопного життя і якими захоплювався до кінця своїх днів.

Щодо стародавніх мов, якими говорили персонажі трилогії, то Толкін створив їх, спираючись на своє давнє пристрасне захоплення германською та кельтською філологією. Так виникла мова високошляхетних ельфів Квенья, і ще одна – Сіндарін, в якій відчуваються валлійські корені. Толкін відшліфував і довів до досконалості стародавні мови «Володаря перснів», широко застосовуючи їх в іменах, географічних назвах, піснях і поемах ельфів.

БЛИСК І ЧАРІВНИЦТВО МАЙСТРА

Толкін не тільки накреслив докладні карти і плани, скрупульозно дотримуючись часової і географічної прив’язки всіх подій, але, поставивши крапку, повернувся до початку і кілька місяців витратив на правку. Він сам віддрукував на машинці чистовий рукопис, лежачи в ліжку і працюючи двома пальцями. Словом, продовження «Хоббіта» видавці чекали цілих 12 років. За відгуком знову звернулися до Рейнера Анвіна (вже студента Оксфорду), і той був від трилогії в повному захопленні. Проте ні Толкін, ні його видавці не могли передбачити книзі грандіозного успіху. У лічені роки її перевели на багато мов, а в 1965 році перше піратське (в обхід авторських прав) видання з'явилося і в США. У студентському середовищі сформувався справжній культ «Володаря перснів». У світі всюди з'явилися товариства толкіністів, а орки, гобліни та інші казкові істоти стали героями комп'ютерних ігор і кінотрилогії, яка отримала високу оцінку публіки та критиків.

Джерело:http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_ak-pismenniki-stvoryuyut-movi/662027

http://universe.zp.ua/?p=8462