Є одна чи реальна історія, то чи анекдот про те, як в Москву привозили Мону Лізу. Всі ходили на неї дивитися. У тому числі Фаїна Георгіївна Раневська. Вона почула розмову двох чиновників. Один стверджував, що картина не справила на нього враження. Раневська підмітила: «Ця дама протягом стількох століть на таких людей справляла враження, що тепер вона сама має право вибирати, на кого їй справляти враження, а на кого немає!»
А насправді чим особиста думка освіченої людини відрізняється від особистої думки профана?
«У мене був один знайомий – дуже інтелігентна людина, тепер таких не роблять. Меломан, балетоман, театрал і все таке. Він більше книг прочитав, ніж деякі книжок на полицях бачили.
Так ось він, бувало, казав: «Я не люблю Рахманінова. Не подобається мені його музика. Але це мій гріх, а не Рахманінова».
Ось цим, шановні, особиста думка освіченої людини відрізняється від особистої думки профана.
Кожен має право на особисту думку і особистий смак. І навіть шедеври можуть не всім подобатися, і нічого в цьому страшного немає.
Але освічена людина скаже про Мону Лізу: «Усвідомлюю, що це шедевр, але мені особисто не до смаку». Наприклад.
І тільки окремі, особливо обдаровані особистості відкривають двері з ноги і заявляють: «Фігня ця ваша Мона Ліза, посмішка крива, горизонт завалений і пил з рами давно не протирали. І китайців навколо неї в Луврі надто багато треться, ні пройти, ні проїхати ».
І не усвідомлюють вони, нещасні, що куди більше повідомляють в цей момент про себе, ніж про Мону Лізу … »
Автор: М. Тульчинська
Немає коментарів:
Дописати коментар