Я дуже люблю вірш Миколи Вороного
КРАСА!
Мій друже! Я Красу люблю,
І з кожної хвилини
Собі ілюзію роблю,
Бо в тій хвилинності ловлю
Я щастя одробини.
Що є життя? Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І, не вагаючись, прожить
Хвилину раювання.
Що відкриває небеса,
Вершить найбільші чудеса,
Мов казкова цариця.
Її я славлю, і хвалю,
І кожну їй хвилину
Готов оддати без жалю.
Мій друже, я Красу люблю...
Як рідну Україну!
Мій друже! Я Красу люблю,
І з кожної хвилини
Собі ілюзію роблю,
Бо в тій хвилинності ловлю
Я щастя одробини.
Що є життя? Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І, не вагаючись, прожить
Хвилину раювання.
Краса! На світі цім
Краса — Малюнок
Натхненна чарівниця,Що відкриває небеса,
Вершить найбільші чудеса,
Мов казкова цариця.
Її я славлю, і хвалю,
І кожну їй хвилину
Готов оддати без жалю.
Мій друже, я Красу люблю...
Як рідну Україну!
Краса споконвіку була значущим компонентом людського образу. У різні
епохи краса прирівнювалася до чогось з роду божественного, до вищого з благ.
Але ідеал краси у різних народів був неоднаковий.
Цікаво, але один із хроністів XVІ
сторіччя приводить свою, досить оригінальну й зовсім нестандартну, формулу
жіночої краси, кратну числу три.
На його думку, у
гарної жінки повинні бути:
§
Три білі - шкіра, зуби, руки.
§
Три чорні - очі, брови, вії.
§
Три червоні - губи, щоки, нігті.
§
Три довгі - тіло, волосся й руки.
§
Три широкі - грудна клітина, чоло, відстань між бровами.
§
Три вузькі - рот, плече, ступня.
§
Три тонкі - пальці, волосся, губи.
§
Три округлі - руки, торс, стегна.
§
Три маленькі - груди, ніс і ноги.
Немає коментарів:
Дописати коментар