Інфінітив у ролі головних і другорядних членів речення
Інфінітив - неозначена форма форма дієслова, що означає дію або стан предмета без вказівки на рід число, особу, спосіб, час, має суфікс-ти (ся): любити, робити, здійснити, побілити, сміятися, здаватися, боротися, пишатися тощо.
Інфінітив є підметом на початку
речення й перед тире.
Поважати людину — це ж ціла наука.
Боятися смерті — на світі не жити.
Інфінітив є присудком
Допоміжне дієслово + інфінітив.
Допоміжні дієслова:
● починати, продовжувати, закінчувати;
● могти, уміти, хотіти, мусити, мати, пробувати;
● рад, певен, згоден, ладен
● можна, необхідно, треба.
+ синоніми: здатен, спроможен =
може, бажає = хоче тощо.
Я для вас рад жити. Сократ почав промовляти знову.
Інфінітив перетворюється на
додаток, якщо немає допоміжного дієслова й від присудка можна поставити питання що? про що? або чого?
Інфінітив є додатком, якщо дію,
виражену інфінітивом, виконує НЕ підмет.
Бабуся наказала прибрати кімнату(прибиратиме не бабуся).
Інфінітив перетворюється на
обставину, якщо немає допоміжного дієслова й від присудка можна поставити
питання навіщо?
Інфінітив є обставиною, якщо він залежить
від дієслів зі значенням руху (ходити, летіти,
їхати, повернутися, сісти, лягти
тощо). 
Батьки поїхали працювати.
Інфінітив перетворюється на
означення, якщо є присудок- дієслово, а інфінітив залежить від іменника, тобто до інфінітива ми ставимо питання від іменника. Настав час прощатися.
Джерело зображень: https://www.instagram.com/p/CfZce3IrHQq/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
https://www.facebook.com/search/top?q=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BA
https://www.facebook.com/photo/?fbid=2555177861303141&set=pcb.5980809132010550
Немає коментарів:
Дописати коментар