Інфінітив у ролі головних і другорядних членів речення

 Інфінітив у ролі головних і другорядних членів речення

Інфінітив - неозначена форма форма дієслова, що означає дію або стан предмета без вказівки на рід число, особу, спосіб, час, має суфікс-ти (ся): любити, робити, здійснити, побілити, сміятися, здаватися, боротися, пишатися тощо.

Інфінітив є підметом на початку

речення й перед тире.

Любити — це справжнє щастя.

Поважати людину — це ж ціла наука.

Боятися смерті — на світі не жити.

Інфінітив є присудком

Допоміжне дієслово + інфінітив.

Допоміжні дієслова:

● починати, продовжувати, закінчувати;

● могти, уміти, хотіти, мусити, мати, пробувати;

● рад, певен, згоден, ладен

● можна, необхідно, треба.

+ синоніми: здатен, спроможен =

може, бажає = хоче тощо.

Я для вас рад жити. Сократ почав промовляти знову.

Інфінітив перетворюється на

додаток, якщо немає допоміжного дієслова й від присудка можна поставити питання що? про що? або чого?

Інфінітив є додатком, якщо дію,

виражену інфінітивом, виконує НЕ підмет.

Бабуся наказала прибрати кімнату(прибиратиме не бабуся).

Інфінітив перетворюється на

обставину, якщо немає допоміжного дієслова й від присудка можна поставити

питання навіщо?

Інфінітив є обставиною, якщо він залежить

від дієслів зі значенням руху (ходити, летіти,

їхати, повернутися, сісти, лягти

тощо). 

Батьки поїхали працювати.

Інфінітив перетворюється на

означення, якщо є присудок- дієслово, а інфінітив залежить від іменника, тобто до інфінітива ми ставимо питання від іменника. Настав час прощатися.

Джерело зображень: https://www.instagram.com/p/CfZce3IrHQq/?igshid=YmMyMTA2M2Y=

https://www.facebook.com/search/top?q=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BA

https://www.facebook.com/photo/?fbid=2555177861303141&set=pcb.5980809132010550