Ювілей І.Багряного -110 років

2 жовтня   -110 років від дня народження Івана Багряного (справжнє прізвище  – Лозов'ягін Іван Павлович) (1906-1963), українського письменника, художника і громадського діяча .

«І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила б шлях із чорної пітьми, зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя. Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався і знову духовно окрилювався, запалювався гнівом і страждав»,— так говорив про життя письменника відомий літературознавець Микола Жулинський.

Творча спадщина І.Багряного ще мало досліджена, але, безмовно, - це була людина великого таланту і трагічної долі.

У своєму мистецькому самовираженні він був чесним і щирим. Саме цим творчість І.Багряного – особлива. Людину він ніколи не показував жертвою, котра згоріла в тоталітарному пеклі, а героєм, що уособлює нескорений український народ.

Читаючи твори І.Багряного, неможливо не зауважити, що герої схожі на самого автора. Його герої – це сильні особистості, інтелігенті люди. Таким є сам письменник. Це людина, яка йде на службу владі, не займає угодницької позиції, не ї "хамелеоном" і його герой теж. Це людина, яка здатна на власні глибокі міркування. Декларуючи свою незалежну світоглядну й естетичну позицію, І.Багряний у передмові до поеми "Ave Maria" заявляє: "Не іменуй мене поетом, друже мій, бо поети нині – це категорія злочинців, до якої я не належав і не хочу належати. Не іменуй мене поетом, бо слово "поет" скорочено стало визначати – хамелеон, проститутка, спекулянт. Авантурник, ледар...

Не іменуй же мене поетом, друже мій. Я хочу бути тільки людино, яких так мало на світі, я хочу бути тільки нею".

Саме цей монолог відкриває нам внутрішній світ письменника. Молодий автор прагне стати митцем. Відчуває саме в цьому своє призначення. Таким героєм, гуманною людиною і просто особистістю у романі "Тигролови" виступає Григорій Многогрішний – героїчна особистість, яка не терпить неправди і вірить у краще.

"Тигролови" є одним із найцікавіших в українській літературі, і не тільки. Адже ми знаємо, що "Тигролови" ввійшли через переклади німецькою, голландською, англійською мовами у світову літературу.

Цікавим є той факт, що свій твір письменник написав за чотирнадцять днів і на закритому, літературному конкурсі 1944 року у Львові добув першу премію.

"Тигролови" – це плід болючих спогадів про кількарічне зсідання на Далекому Сході.

"Тигролови" – це нове слово в українській літературі. Де автору вдалося сполучити пригодницький жанр, національну ідею та ідею сильної, героїчної особистості.

"Тигролови" – це романтична реалістична, лірична й стічна розповідь про українського інтелігента – в'язня, правнука гетьмана Дем'яна Многогрішного, могутня воля і дух якого не дають зламатися під тортурами сталінського режиму, додають сил для фантастичної втечі зі світу пітьми і пекла. Стати вільною людиною допомагають, Григорієві українці Далекого Сходу – мужні й сміливі, розумні й кмітливі люди тайги.

Отже, І Багряний устами свого героя висловлює глибокий жаль і обурення з приводу геноциду нації української "Малою Україною" на Далекому Сході, письменник переконливо показує, чого можуть досягти вільні, сильні люди своєю працею. Але всю Україну не переселиш у глухий закуток, не обгородиш високим парканом і не закриєш на замок від ворогів. Тому Г.Многогрішний, було повернутися в рідний край месником і визволителем.

"Сміливі завжди мають щастя" - ці слова рефреном звучать упродовж усієї розповіді про важкий шлях Григорія Многогрішного. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой і, нарешті. Саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя?

Якби Іван Багряний - - у творі майже його двійник Григорій Многогрішний – не був таким сміливим, не став ба він так явно стверджувати міг він пристосуватися до обставин. Жити тихо і затишно, ростити дітей. Робити кар'єру і почуватися щасливим? Очевидно, міг би, якби був іншим.

Але вся суть у тому, що автор і його герої – не пересічні середньостатистичні громадяни. Їм судилося народитися лицарями духу, стати безстрашними – не прирученими "тиграми" у світі насильства, повного безвладдя, все життя бігти над прірвою страждань і безвиході і саме своєю сміливістю здобувати право на життя й, звичайно, ж на щастя. Їх не могло вдовольнити маленьке, як шибка у вікні, щастя для себе. Вони прагнули щастя для свого нещасного краю і, зневіреного у краще майбутнє, народу.

Не може бути й сумніву, що Григорій Многогрішний – сильна, героїчна. Гуманна особистість, яка ні від кого не чекає порятунку, а навпаки, всупереч своїм силам і можливостям, намагається допомогти іншим, слабшим від себе. Він – життєлюбний, повнокровний і повноцінний у почуттях, вчинках, здатний відстояти себе і близьких собі людей, захистити їх права і щастя. Загалом він – утілення Добра. Григорій – це людина, в якої надзвичайно могутня воля до життя, і не абиякого. А гідного людини. Визначальним життєвим принципом Григорія Многрішного є також його вірність нормам загальнолюдської моралі. Всупереч своєму прізвищу, він тільки й має гріхів перед світом. Що у хвилини нелюдського голоду забрав у бурундучка припасені ним на зиму горіхи. Але і в тому щиро каявся.

Отак усе життя страждаючи від людської жорсткості та несправедливості, Григорій намагається додержуватися освяченої віками народної моралі.

Сміливість допомогла Григорієві не лише врятуватися з паші дракона, зберегти життя, поквитатися з ворогом, а й завоювати серце гордої, вродливої Наталки Сірківни. Тобто мати щастя і в особистому житті.

Недаремно роман І.Багряного "Тигролови" мав надзвичайний успіх у західному світі зокрема серед німецької молоді. Звісно, увагу читача – українця насамперед привертає правдиве зображення недолі рідного народу, опис екзотичних країв та пригод героїв, викликає симпатію головний герой як носій національної ідеї.

Мабуть, молодь завжди захоплюється сильною особистістю. Саме таким і є Григорій Многогрішний. Отже, напевно. Відомі своїм практицизмом європейці купували книжку своїм дітям з виховною метою, щоб читали і знали, що життя сповнене труднощів та випробувань і треба бути до них готовими. Проте популярність роману насамперед пояснюється авторською позицією: вірою в Людину, в її спроможність не відступати ні на крок від свого вибору й загальнолюдських моральних норм, знаходити гідний вихід з найскрутніших обставин. Нас чарує багрянівський ідеал українського інтелігента 30-их років, втілений в образі молодого інженера, нащадка славного козацького роду.

Сам для цього й повернувся сьогодні в Україну Іван Багряний – співець і виразник оптимізму й незборимості українського народу.

ДЖЕРЕЛО:

http://rmo-dosvid.at.ua/forum/4-18-1