З часів древніх греків переможців вінчають лавровим вінком. Але чому слава стала уособлюватись з гілками цього чудового дерева? Відповідь на це запитання дає грецька міфологія. Одним із головних богів грецького народу був Аполлон, який вважався богом світла та покровителем муз (що спонукали на нові звершення музикантів, ораторів, поетів, співаків та танцівників). Його священною рослиною вважався саме лавр. За стародавнім міфом, Аполлон закохався у німфу Дафну, яка хотіла бути подібною до богині
Артеміди, дала обітницю збереження цнотливості та не хотіла вступати в шлюб навіть з богом. Аполлон не міг змиритися з відмовою і, побачивши одного разу Дафну в чарівному лісі, захотів взяти її силою. Побачивши нестримного бога, німфа намагалася втекти, але відчувала, що цього разу їй це буде не під силу. Розуміючи всю скруту свого становища, вона звернулася до свого батька Пенея (річкового бога), щоб той сховав або змінив її вигляд , аби її не торкнувся цей «звір». Ледве промовивши прохання, вона відчула, як її ноги впилися в землю, перетворюючись на коріння, одяг задеревенів, перетворившись на кору, а руки витягнулись в гілки : боги перетворили Дафну в лаврове дерево. Аполлону лишилось тільки обняти на останок рослину. Від горя він зробив лавр своєю улюбленою та священною рослиною, прикрасивши свою голову вінком із його гілок та листя. За видатні досягнення людей почали увінчувати саме в древній Греції, що уособлювало покровительство над ними святого Аполлона. Лавр означав тріумф та перемогу. А, будучи вічнозеленою рослиною, він уособлював постійність, вічність та безсмертя.
У Древньому Римі лавр був символом імператорської та військової слави.
В Середні віки уособлював доброту та вважався захистом від блискавки.
В епоху класицизму він використовується як емблема слави. Саме від цієї рослини походить слово «лауреат».
У наші дні переможців також продовжують нагороджувати вінками з цієї прекрасної рослини.
https://www.alatyr-history.club/?p=679