Існує десять помилок, котрі виводять мене із рівноваги. Настільки, що не допомагає ні чай із м’ятою, ні дихальна гімнастика.
1. ͟К͟о͟л͟и͟ ͟щ͟о͟с͟ь͟ ͟п͟р͟о͟х͟о͟д͟и͟т͟ь͟.
Свято там. Концерт. Чи прес-конференція. От іде воно й проходить. Кудись там проходить.
Бо насправді воно ж відбувається.
2. К͟о͟л͟и͟ ͟м͟о͟ю͟ ͟в͟і͟д͟п͟о͟в͟і͟д͟ь͟ ͟в͟в͟а͟ж͟а͟ю͟т͟ь͟ ͟в͟і͟р͟н͟о͟ю͟.͟
У мене до вірності — інші вимоги. Ну, щоб не ходив до Русалок той, до кого горнеться моє серце. Щоб друзі вірними були.
А відповідь хай буде правильною.
3. К͟о͟л͟и͟ ͟н͟а͟р͟а͟д͟а͟ ͟а͟б͟о͟ ͟р͟о͟з͟м͟о͟в͟а͟ ͟п͟р͟о͟д͟о͟в͟ж͟у͟є͟т͟ь͟с͟я͟.
Так, ніби її продовжують і продовжують. Навіть складно уявити собі процес продовження наради. Краще б вона просто тривала. Менш болісно якось.
4. К͟о͟л͟и͟ ͟з͟в͟а͟н͟н͟я͟ ͟п͟р͟и͟с͟в͟о͟ю͟ю͟т͟ь͟.
От було собі нічийне звання, а його взяли і присвоїли. І стало воно чиєсь. Така собі маленька власність. Ні, щоб по-людськи те звання надати або отримати.
5. ͟К͟о͟л͟и͟ ͟н͟е͟р͟в͟у͟ю͟т͟ь͟.
Ну тобто не когось нервують, а нервуються самі, але при тому кажуть: “Я нервую…”. Так і хочеться спитати: “Кого?” Бо особисто я нервуюся, якщо хтось неправильно використовує дієслово “нервувати”. Не нервуйте мене своїм нервуванням, бо я через вас нервуюся.
6. К͟о͟л͟и͟ ͟й͟д͟у͟т͟ь͟ ͟з͟а͟ ͟ч͟и͟м͟о͟с͟ь͟.͟
Наприклад, за водою. Бо, а принципі, це можливо. Але лише якщо ти помер, канув у Лету чи пішов у небуття. Нормальні ж люди ходять по воду, молоко і хліб. І не жахаються панічно прийменника по.
7. К͟о͟л͟и͟ ͟м͟е͟н͟е͟ ͟к͟л͟и͟ч͟у͟т͟ь͟ ͟п͟о͟ ͟і͟м͟е͟н͟і͟.͟
Бо мені таки краще, коли на ім’я. І на прізвище, а не по фамілії. Слово фамілія насправді існує. Як і прийменник по (дивись пункт 6). Але в іншому значенні.
8. К͟о͟л͟и͟ ͟г͟о͟в͟о͟р͟я͟т͟ь͟ ͟з͟а͟х͟и͟с͟н͟и͟й͟ ͟і͟м͟у͟н͟і͟т͟е͟т͟,͟ ͟к͟о͟л͟е͟г͟и͟ ͟п͟о͟ ͟р͟о͟б͟о͟т͟і͟ ͟ч͟и͟ ͟д͟о͟л͟о͟н͟і͟ ͟р͟у͟к͟.͟
Можна подумати, що у ніг бувають долоні…
Сюди ж — вершкове масло. У нас просто усе масло — вершкове. Бо рослинне масло — то олія. Ну, а в моторі мастило, раптом що, а не машинне масло.
9. К͟о͟л͟и͟ ͟П͟и͟ш͟у͟т͟ь͟ ͟І͟з͟ ͟В͟е͟л͟и͟к͟о͟ї͟ ͟Л͟і͟т͟е͟р͟и͟ ͟С͟л͟о͟в͟а͟,͟ ͟Я͟к͟і͟ ͟Т͟а͟к͟ ͟Н͟е͟ ͟П͟и͟ш͟у͟т͟ь͟с͟я͟.
Мені тоді здається, що я читаю якісь китайські прізвища. Лю Сянь Юнь. Мень Сень Пень.
ГІРШЕ ЛИШЕ, КОЛИ УСЕ НАПИСАНО ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ. Але таке я одразу не читаю. Бо не люблю, коли буквами так голосно кричать.
10. Я͟ ͟т͟а͟к͟о͟ж͟ ͟х͟е͟й͟т͟ю͟ ͟(͟ч͟и͟ ͟х͟е͟й͟т͟е͟р͟ю͟?͟)͟ ͟т͟е͟к͟с͟т͟и͟,͟ ͟б͟а͟з͟о͟в͟и͟й͟ ͟с͟т͟о͟р͟і͟т͟е͟л͟і͟н͟г͟ ͟я͟к͟и͟х͟ ͟р͟я͟с͟н͟і͟є͟ ͟н͟о͟т͟т͟р͟а͟н͟с͟л͟е͟й͟д͟и͟д͟ ͟г͟р͟о͟ю͟ ͟с͟л͟і͟в͟.
Бо навіть мій інгліш едвансд подеколи зависає над вибриками транслітерації мовців рівня преінтермідіат. І хоч я не роблю з цього хайпу, але мене це не інспірід. Тобто не інспаред. Точніше — не інспаєд.
Ну, не надихає, одним словом.
Немає меж досконалості. Але бувають межі помилковості. Я за те, щоб їх звужувати 
Немає коментарів:
Дописати коментар