Останній день вересня

30 вересня — свято мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Щиро вітаємо із Днем Ангела жінок, які носять імена Віра, Надія, Любов та Софія, адже саме в останній день вересня Православна Церква звершує пам’ять цих святих, які в житті пройшли через важкий подвиг мучеництва за Христа та повністю втілили зміст власних імен.

У II столітті, в царювання імператора Адріана (117-138 рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія.

У неї були три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок в любові до Бога, учивши не прив`язуватися до земних благ. Слух про приналежність до християнства цього сімейства дійшов до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, що виховала їх. Всі четверо з`явилися перед імператором і небоязливо сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим в Нього.

Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до одного паганця і наказав переконати їх відректися від віри. Проте всі аргументи і красномовство паганської наставниці виявилися марними, і сестри християнки, що полум`яніють вірою, не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву паганським богам.

«Я з радістю піду до коханого мого Господа Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо преклонила свою голову під меч і так віддала свій дух Богові. Молодші сестри Надія і Любов, натхненні мужністю старшої сестри, зазнали подібні муки. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голову. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки із замученими дітьми. Страждальниця поховала чесні останки своїх дочок і два дні не відходжувала від їх могили. На третій день Господь послав їй тиху смерть і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лиця святих.

Постраждали вони в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другий, Надії, – 10, а молодшій, Любові, – лише 9 років. Так три дівчинки і їх мати показали, що для людей, що укріплюються благодаттю Святого Духу, недолік тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності.

Після мученицької смерті дівчат Софії дозволили поховати їхні тіла. Вона залишилася на могилі дочок, молячись Богові, і там на третій день віддала в Його руки свою душу, розділивши з дітьми подвиг та ставши мученицею своїм материнським серцем.

Святі Віро, Надіє, Любове та Софіє, моліть Бога за нас!

***

Вірою у Христа, Надією на Вічне життя і Любов’ю до Бога та ближнього стверджується людська душа. А народжуються ці чесноти через вищу мудрість – в перекладі – Софію. Щоб зберегти їх, треба бути готовим до жертви: іноді — до зречення власного егоїзму, іноді – до пролиття власної крові. І наскільки б це не було важко, пам’ятаймо: саме віра, надія і любов, закарбовані подвигом та скеровані Мудрістю, здатні відкрити нам ворота Царства Небесного!

Христос посеред нас! І є, і буде!

http://poradamamu.in.ua/2016/09/28/30-%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%BC%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C-%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8-%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97-%D0%BB/

Міжнародний день перекладача

Переклад усної мови або письмового тексту з однієї мови на іншу - це ціле мистецтво. Від точності і смислової цілісності перекладу залежить дуже багато. З часів падіння Вавилонської вежі в житті людства з’явилася ще одна гостра потреба. Взаєморозуміння між різними народами стало актуальною і нагальною проблемою, але Бог не залишив людину, наділяючи багатьох з нас справжнім даром до розуміння і спілкуванню на мовленнях наших іноплемінників. Комусь мови даються з великими труднощами, хтось схоплює це все практично на льоту, проте й донині, не дивлячись на сучасний прогрес і досягнення в автоматизації процесів перекладу з однієї мови на іншу, ми дуже часто маємо потребу в професійному кваліфікованому фахівцеві перекладачі, чия праця заслуговує окремої уваги. Не дарма свого часу знаменитий російський поет Олександр Сергійович Пушкін назвав цих обдарованих людей «поштовими кіньми прогресу».

Міжнародний День перекладача - професійне свято людей цієї славної професії, за даними проекту DilovaMova.com, з’явився за ініціативи FIT, Міжнародної Федерації Перекладачів, з 1991-го року. Дата, до якої прив’язано це професійне свято - 30-е вересня, обрана на честь одного з чотирьох латинських батьків сучасної християнської Церкви - Ієроніма Стридонського, покликаного Господом у вічність саме 30-го вересня 420-го року нашої ери. Це була яскрава людина з вогненним темпераментом і могутнім інтелектом, перекладач від Бога, мандрівник, історик і письменник. Ще в молоді роки він був покликаний Господом на служіння і зробив паломництво в Святу Землю, після чого на чотири роки віддалився в Халкидску пустелю і жив відлюдником, пізнаючи Божу милість і Божу велич в працях і молитві. Досконально вивчив халдейську і єврейську мову. Після того, як до 386-го рока від Різдва Христового він влаштувався в Віфлеємі, взявся за багаторічну працю - переклад на латинську текстів Старого і Нового Завітів. Саме його версія цих безцінних текстів по зборам Тридентського собору одинадцять століть опісля була проголошена офіційним латинським текстом Святого Письма. Так само вважається, що Ієронім стояв біля витоків однієї з перших слов’янських абеток - глаголиці.

Професійні перекладачі, що забезпечують взаєморозуміння між різними мовами і народами підтримують гармонію спілкування і цілісність світосприйняття нашої цивілізації. У цей день ми приєднуємося до привітань на адресу всіх перекладачів і бажаємо їм позитивного здоров’я, добрих професійних навичок, сил і хорошої енергії! З Міжнародним Днем перекладача!

http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=230&year=2016

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек.  

Сама назва – Всеукраїнський свідчить, що це свято не тільки професійне, а загальнонародне, адже кожна людина хоча б раз у житті була у бібліотеці, а для багатьох вона стала рідною домівкою, бо без книги немає знань, поступу вперед.

Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі».

«Людина, для якої книжка вже у дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і спустошеною».

В. Сухомлинський

БУДЬ ОБІЗНАНИЙ! 

-У ХІ столітті матеріалом для книжок на Русі служив пергамент. Робили його зі шкур телят. Такі книги коштували дуже дорого - скажімо, на виробництво однієї книги  йшли шкури цілого стада тварин. Палітурки виготовлялися з сап'янової шкіри, оклади прикрашалися золотом і сріблом і великою кількістю дорогоцінних каменів - алмазами, смарагдами, рубінами. 
- За приблизними підрахунками, на Русі кількість книг становило близько 130 тисяч томів. До наших днів збереглося не більше 25 рукописів давньоруських книг, створених на території нинішньої України.

- Найдавніша книга України – "Велесова книга", написана на дерев"яних дощечках у 70-ті р. IX ст.

-  Найдорожча книга світу - "Лестерський кодекс" Леонардо да Вінчі. Його теперішній власник Біл Гейтс придбав її за 24 млн. доларів.

- Найбагатші вигадані літературні персонажі: Міккі Маус Волта Діснея (прибуток - 5,8 млрд. дол.), Вінні Пух Алена Мілна ( 5,6 млрд. дол.) та Гаррі Потер Джоан Роулінг (прибутки ще підраховують).

- Один з найчитаніших авторів на Землі - бразильський прозаїк Паоло Коельйо. Його твори видано більше як у 100 країнах світу. 

http://chomysuku.blogspot.com/2012/06/blog-post_10.html

Вітаю всіх перекладачів та бібліотекарів! 

Бажаю Вам щастя ,здоров'я, творчих пошуків і натхнення у вашій роботі!