Український Езоп ( до ювілею Леоніда Глібова)
1827-1893
Хто з українських письменників написав
для дітей понад 50 віршованих загадок, казок, акровіршів, пісень-жартів і
друкувався під псевдонімом Дідусь Кенар? (Леонід Глібов)
Леоніда Івановича
Глібова Іван Франко назвав
поряд з Євгеном
Гребінкою найкращим українським байкарем,
а його вірші -
перлинами української лірики.
Леонід Глібов народився 5 березня
(21 лютого) 1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Батько майбутнього
письменника, Іван Назарович, був управителем маєтків поміщиків Родзянків у с.
Веселий Поділ, а згодом - у с. Горби.
Навчався хлопець спочатку вдома: вчителькою його була мати Орина
Гаврилівна, культурна та освічена жінка. Змалечку Леонід дуже любив всякі
рослини, охоче доглядав за квітами, за що його прозвали "квітчастим
королем". До
нього навіть "прилипло" жартівливе привітання: "Здоров був,
Льолику, квітчастий королику!"
З 1840 p. Леонід вчився у Полтавській гімназії, де дитячий ще інтерес до
літератури зміцнів і поглибився після знайомства з творами видатних російських
і українських письменників. Уже в перших класах гімназії він починає писати
вірші російською мовою: його перша відома нам поезія "Сон" датована
1841 р. Частина написаних у гімназії поезій була надрукована 1847 р. в Полтаві
окремою книжкою "Стихотворения Леонида Глебова". Замість очікуваних
лаврів, перша книжка принесла авторові лише неприємності - інспектор гімназії
зробив Глібову "внушение" та пригрозив карцером. Однак Глібов і далі
продовжував писати вірші, а знайомство з О. Афанасьевим-Чужбинським привернуло
особливу увагу молодого поета до творчості Шевченка й Гребінки,
яких Чужбинський знав особисто.
Важка хвороба змусила Глібова 1847 р. перервати навчання й повернутися
додому. Після невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського
університету він 1849 р. вступає до Ніжинського ліцею князя Безбородька. В ліцеї, утвореному
на базі Гімназії вищих наук, склалася міцна літературна традиція - його
вихованцями були М. Гоголь, Є. Гребінка, А. Мокрицький та інші діячі культури й
літератури, імена яких на той час були вже широко відомі.
Нехтуючи заборонами й переслідуваннями, ліцеїсти захоплювалися читанням
прогресивної періодики й пробували писати самі. Байки Глібова, писані ним у Ніжині, здобули визнання
товаришів і навіть деяких викладачів; зокрема професор теорії та історії
літератури М. Тулов вважав, що "байки Л. І. Глібова у показі побутового
життя українців - цілком самостійна й дуже цінна праця і є великим внеском у
літературу". Ці байки разом з віршами та етнографічними записами
друкувалися в 1853-1861 pp. у додатках до "Черниговских губернских
ведмостей".
Надто нещасливо склалася для Глібова обставини. Раптово помер його батько
(провалився на Дніпрі під лід і застудився). Довелося на цілий рік залишити
навчання й знову жити в себе на хуторі. Невдовзі померла і мати. Отож ліцей він
закінчив аж 1855 року.
Після закінчення 1855 р. ліцею Глібова було призначено вчителем історії й
географії вЧорному Острові на Поділлі (1856). Письменницький
авторитет Глібова на той час настільки зріс, що вже наступного року збірку його
байок збиралися видавати в Чернігові й навіть Петербурзі.
Педагогічну й літературну працю Глібов поєднує з культурно-просвітницькою
діяльністю, бере участь у гуртку місцевої інтелігенції, організовує літературні
вечори та вистави, навіть сам пише п'єси "До мирового" й
"Хуторяночка".
Певне послаблення реакції в кінці 50-х і на початку 60-х років
ознаменувалося організацією недільних шкіл для народу, виданням книжок, виходом
нових журналів. Глібов брав безпосередню участь у роботі місцевої недільної
школи, відкритої при гімназії. Саме в цій школі вчився і зберіг теплі спомини
про свого вихователя батько Лесі Українки.
Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі "Основа", що з 1861
p. виходив у Петербурзі. В середині 1861 р. він почав видавати тижневик
"Черниговский листок" (російською й українською мовами), що мав
виразний літературний ухил і виходив за своїм значенням за межі місцевого
органу, особливо після припинення 1862 р. видання "Основи". Значну
частину статей для "Черниговского листка" писав сам Глібов,
публікуючи їх під кількома псевдонімами. Глібов сам був його і редактором, і
автором, і коректором.
1863 р. у Києві в серії "Для народного читання" вийшла перша
збірка байок Глібова. З'явившись у час сумнозвісного валуєвського указу, яким
заборонялося видавати книги українською мовою, вона відразу була заборонена для
народних шкіл, а частина тиражу знищена.
Позбавлений роботи, Глібов 30 жовтня 1863 р. виїхав у Ніжин до батьків
дружини, де й поневірявся без певних занять.
Біда за бідою підкрадається в родину Глібових. Спочатку Леонід Іванович
втратив улюблену доньку Ліду, потім померла його дружина. Після цих бід Глібов
надовго замовк. Тільки через два роки він зміг повернутися до Чернігова на
посаду переписувача губернського статистичного комітету. Наприкінці 1867 р.
Глібову вдається влаштуватися завідуючим чернігівською земською друкарнею. На
цій посаді йому судилося пробути пожиттєво.
Справжнє творче горіння повернулося до Глібова наприкінці життя. Він
починає друкуватися в Галицьких журналах "Дзвінок" і
"Зоря". За останні чотири роки письменник створює українською мовою
більше, ніж за весь попередній час. Популярність його зростає.
1891 року чернігівська громадськість відзначила п'ятдесятиріччя творчої
діяльності Л. Глібова. Надійшли вітальні адреси, телеграми з різних міст
України. Четвертий номер "Дзвінка" повністю присвячується ювілярові.
Протягом
1890-1893 років байкар написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для
дітей. Ці твори друкувалися під псевдонімом "дідусь Кенир",
відрізняються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.
В пошані й славі, але фізично розбитим, майже зовсім сліпим доживає Л.
Глібов останні свої дні. 10 листопада
(29 жовтня) 1893 року від астми й хвороби серця на 66 році життя його не стало.
Ясного й теплого осіннього дня Чернігів проводжав в останню путь свого
улюбленого поета. Труну Глібова несли на руках далеко за місто до Троїцького
монастиря, де його було поховано. На пам'ятнику поетові, спорудженому на кошти
громадськості, було викарбовано слова В. Cамійленка, написані в день смерті
Глібова.
Альтанка Глібова
Життя письменника покрила безнадійна чорна смуга, повна
справжніх трагедій. У новорічний вечір 1859 року семирічна Лідуня проковтнула
риб’ячу кістку і померла. Життя втратило сенс, душа була у траурі. Він плакав
тужливими словами за донечкою.
Щоб якось розважити Леоніда Глібова, Лизогуб запросив
байкаря в гості до Седнева. Леонід Іванович Глібов приїхав.
Улюбленим місцем його відпочинку стала альтанка у парку
садиби Лизогубів, там, де «гора високая» над рікою Снов. Там він написав
ліричний вірш «Журба», згодом, покладений на музику відомим українським композитором
М.В. Лисенком, став популярною народною піснею «Стоїть гора високая».
Акровірші-загадки
Хто вона?
Лиха зима
сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води
злякається,
Тихенько тануть
стане, —
І здалеку
бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому
любесенько,
А діткам більше
буде.
Що зашкварчить
Колись давно і десь
далеко
Один ледаченький
козак
Весь вік прожив, як
кажуть, легко,
Бо добре жити так.
Аж і йому
поталанило,
Свиня навчила, як
робить;
«Клади на сковородку діло:
А потім їж, як
зашкварчить».
Що за птиця?
Між людьми, як
пташка, в’ється,
У людей і їсть, і
п’є;
Ходить старець, просить,
гнеться,
А у неї всюди є.
Вислови, що стали народними
Здається, байка просто бреше,
А справді — правду ясну чеше.
Коли любиш — люби серцем, а не язиком.
Є каяття, та вороття немає.
Іноді з'їси і не доволі,
Зате живеш на волі.
Дурний порядок — дурне й діло.
З грошима й дурні прехороші!
Ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.
Шукають щастя нещасливі.
Був Вовком я і Вовком буду
Довіку і до суду!
Хто кохав життя ледаче —
Непереливки тому.
Джерело: https://uk.wikiquote.org/wiki/Глібов_Леонід_Іванович
КРОСВОРД «БАЙКИ
ЛЕОНІДА ГЛІБОВА»
ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Персонаж однойменної байки Леоніда Глібова. 6.
Водоймище, в якому розводили рибу (байка «Лящі»). 11. Дідусь з незакінченої
поеми «Перекотиполе». 12. Один з музичних інструментів, на яких грали персонажі
в байці «Музики». 13. Дружина заможного чумака у драмі «До мирового». 14. Один
з персонажів байки «Вівчар». 18. Основний літературний фах Леоніда Глібова. 19.
Український композитор, який поклав на музику ліричну поезію Глібова «Журба».
20. Найвідоміший російський поет. 23. Російський байкар, який мав значний вплив
на творче формування молодого Леоніда Глібова. 24. Персонаж байки, котрому
належить вислів: «Жди тих мишей, хай їм біс!..». 25. Тендітна панночка у вірші
для дітей «Квіткове весілля». 28. Український народний танець, що згадується в
байці «Коник-стрибунець». 29. Головний персонаж байки «Деревце». 33. Дворовий
пес із байки «Цуцик». 34. Герой байки, який «тихесенько гудів, що день йому
обрид, кругом усі товчуться». 35. Писар у байці «Цікавий». 40. Одна з байок, де
правдиво відтворені взаємини між знедоленими та гнобителями. 41. Старшина в
байці «Цяцькований Осел». 42. «Дурного розуму невдатний син» із байки «Музики».
46. Тварина, про яку розповідає Влас у байці «Цікавий». 47. Частина суші, куди
вилізла Жаба, «щоб подивитись та й трошечки на сонечку погрітись» у байці «Жаба
і Віл». 49. Рослина, під якою сидів один з персонажів байки «Жук і Бджола». 50.
Місто, де навчався в ліцеї Леонід Глібов. 51. Героїня байки, яка «славу
розпустила, що хоче море запалить». 52. Назва ліричного вірша Леоніда Глібова
для дітей.
ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Автор ліричних творів. 2. Козак з драматичного твору «До
мирового» Леоніда Глібова. 3. Добрий чоловік із байки «Вовк і Кіт». 4. Птах з
різнобарвним пір’ям у байці «Мандрівка». 7. Книжка, що найбільше вплинула на
формування світогляду молодого поета. 8. Сусід-хуторянин у п’єсі «До мирового».
9. Український письменник, який високо цінував талант Глібова-байкаря. 10.
Селянин із байки «Диковина». 15. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами.
16. Вірш Леоніда Глібова. 17. Місце, де одному з персонажів байки «Лев і Миша»
захотілося «хазяйство завести маленьке». 22. Байка, в якій ідеться про базар,
де продавали Бугая. 26. Невеликий листяний ліс — одне з улюблених місць
персонажів байок та ліричних героїв Леоніда Глібова. 27. Один із трьох
персонажів відомої байки. ЗО. Ліричний герой поезії «Пісня». 31. Прізвисько
головного персонажа байки «Кіт і Баба». 32. Один із персонажів байки «Орачі і
Муха». 36. Розмова двох або кількох персонажів байки. 37. Зелена, поросла травою
ділянка землі в байці «Осел і Хазяїн». 38. Персонаж байки «На току». 39.
Невеликий птах із байки «Шпак». 43. Персонаж із байки «Скоробагатько». 44.
Сітка, куди попався один з героїв байки «Лев і Миша». 45. Байка про
підлабузництво. 48. Кличка собаки в байці «Лев на облаві».
Відповіді:
По горизонталі: 5. Вівчар. 6. Ставок. 11. Хомич. 12. Бубон. 13. Ганна. 14.
Тарас. 18. Байкар. 19. Лисенко. 20. Пушкін. 23. Крилов. 24. Кіт. 25. Фіалка.
28. Гопак. 29. Панас. 33. Бровко. 34. Жук. 35. Микола. 40. «Вівчар». 41.
Нечипір. 42. Мартин. 46. Бугай. 47. Берег. 49. Лопух. 50. Ніжин. 51. Синиця.
52. «Пташка».
По вертикалі: 1. Лірик. 2. Гармаш. 3. Степан. 4. Голуб. 7. «Кобзар». 8.
Пундик. 9. Франко. 10. Гордій. 15. Навик. 16. Вечір. 17. Дупло. 21. Волошки.
22. «Цікавий». 26. Гай. 27. Рак. ЗО. Козак. 31. Мурий. 32. Комар. 36. Діалог.
37. Левада. 38. Півень. 39. Щиглик. 43. Купець. 44. Тенета. 45. «Цуцик». ^8.
Сірко.
Автор роботи Левченко С.А.
Автор О.Гвоздікова
Автор О.Гвоздікова
Автор О.Гвоздікова
РОБОЧИЙ ЗОШИТ З ТЕМИ
"ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ" (Автор Ірина Турик)
https://www.facebook.com/groups/2143084629077287/user/100016710311085
Немає коментарів:
Дописати коментар