«Вінок сонетів» (музично-поетичний вечір, присвячений 450 – річчю від дня народження В. Шекспіра для учнів 8-9 класів)

 «Вінок сонетів»

(музично-поетичний вечір,

 присвячений 450 – річчю від дня народження В. Шекспіра

для учнів 8-9 класів)

Зал святково прикрашений.

Звучить музика з кінофільму «Ромео і Джульєтта».

Ведуча (на фоні музики). Навесні 1576 року на північній околиці Лондона розпочалося дивне будівництво.

            Нова споруда була овальної форми, без даху й без вікон, лише двоє дверей. Упродовж стіни були розташовані галереї, розділені перегородками. У центрі – сцена. Завіси не було – сцена весь час залишалася відкритою, лише задня її стіна      прикривалася полотном.

            Завідував будівництвом чоловік на ім’я Джеймс Бербедж. Він на свої заощадження  розпочав будівництво того, що згодом отримало наз­ву «Театр».

            Ідея Бербеджа невдовзі себе виправдала. І через деякий час, у пообідню пору (адже вистави проходили при денному світлі, й глядачі мусили встигнути завидна повернутися до міста) лондонці йшли до цієї незвичної будівлі.

            А згодом, приблизно у 1586 році в «Театрі» з’явився молодий чоловік зі Стретфорда-на-Ейвоні. Покинути рідні місця й шукати щастя в столиці йому довелося не з власної волі. Чи то він займався браконьєрством на землях одного впливового поміщика, був упійманим і втік від покарання; чи написав про нього сатиричну поему, текст якої до наших днів не зберігся; чи просто полаявся і ледь не побився з майстром, у якого був учнем, – це достеменно невідомо. Припускають, що залишити в Стретфорді дружину і трійко маленьких дітей, а самому рушити на досить сумнівні заробітки до Лондона його змусила надзвичайна пристрасть до лицедійства, – але якщо зважити на те, що професія актора на той час вважалася заняттям низьким, несерйозним, а то й просто мізерним, – саме у цю версію віриться найменше.

            Проте, наш юнак таки опинився в «Театрі». За легендою, він почав з того, що стеріг перед лондонським театром коней вельможних панів, які відвідували вистави.

            Акторської кар’єри він так і не зробив, зате досить швидко він досяг успіхів на іншій ниві – приблизно з 1590 року взявся за перо, а у 1599 році, коли було побудовано новий театр під назвою «Глобус», цей чоловік став одним із його співвласників.

            Ім’я цієї людини відоме цілому світові. Хоча досить-таки непросто повірити в те, що саме він, Вільям Шекспір, син майст­ра з виготовлення рукавичок, уродженець провінційного Стретфорда, Вільям Шекспір, який не мав високої освіти й не «обертався» у шляхетних колах, який навіть у своєму заповіті згадав про «друге за якістю ліжко», але й півсловом не обмовився про «якусь там літературу», – що це саме він створив «Гамлета», «Ромео і Джульєтту», «Отелло», «Короля Ліра» і звичайно ж сонети – неперевершену перлину поетичного мистецтва.

            Звучить музика.

            На її фоні звучить англійською мовою сонет 130.

            Потім цей сонет читається українською.

 

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного коса густа

 

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди, –

А не конвалії між диких трав.

 

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

 

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

 

            Ведуча. Сонети Шекспіра… Їх налічується 154. Вони не становлять єдиного циклу. Це – порив душі. Герої сонетів – білявий юнак і смаглява дама.

           Хто ж вона «Смаглява леді сонетів»? Одні вважають, що це італійка Емілія Бассано, а інші кажуть, що під маскою «Смаглявої леді» ховається придворна дама англійської королеви Єлизавети Мері Фітон. Щодо постаті Мері Фітон, ніколи   ніяких запитань не виникало, адже, поговорюють, Шекспір навіть був у неї закоханий, а от прізвище Емілії Бассано з’явилося на небосхилі шекспіріани не так давно.

            Певний час існувала думка, що, насправді, такого пись­мен­ника, як В. Шекспір не існувало. А під псевдонімом «Шекспір», що у перекладі означає «той, що потрясає списом», працювало 56 осіб, серед яких були і Френсіс Бекон, і граф Ретленд, і Крістофер Марло, і навіть англійська королева Єлизавета І. Саме її кузена лорда-камергера Генрі Хансдона кликали Шекспіром і саме йому приписують написання славетних сонетів.   

            Тривалий час Хансдону відмовляли в авторських правах на твори Шекспіра, та дослідники з’ясували, що у цьому є і певна доля провини самого лорда-камергера, який не бажав, аби його асоціювали з Шекспіром, оскільки в сонетах писалися речі, які він хотів приховати від суспільства. Наприклад, зв'язок з Емілією Бассано, яка зрадила йому з графом Саутгемптоном – і     Хансдон мав підстави бідкатися  в 133 та 134-му «сонетах Шекспіра», що його кохана йому зраджує. Та й у 128-му сонеті написано, що смаглява леді грає на клавішному інструменті, а Емілія справді вміла це. А в 150-му сонеті його автор запевняв, що  підібрав кохану із жалю, а Емілія справді стала утриманкою Хансдона після того, як осиротіла.

У 124-му сонеті автор зізнається, що він – бастард (позашлюбний син) Фортуни, позбавлений батька, а  англійський король Генріх VІІІ справді не визнав лорда-камергера своїм сином. У 25-му сонеті сказано, що автор відрізаний долею від титулів, а Хансдону справді дістався лише титул барона, тоді як іншому позашлюбному синові Генріху VІІІ – герцогський. Навіть факти безрезультатного водолікування відтворені в 153 і 154-му сонетах.

             Правда це чи ні, не відомо. Донині літературознавці сперечаються над питанням існував Шекспір чи ні. Але нам у спадок залишилися його трагедії, і комедії, а також  сонети. Пропонуємо Вам прослухати перераховані вище сонети –  25, 124, 128, 133, 134, 150.

            Читаються сонети на фоні музики. 

Сонет 25

Нехай комусь від щедрої планети –

Високі титули, гучна хвала.

Таких дарів не дістають поети, –

Мені зоря любов твою дала.

 

Цвіте, мов соняшник, в красі великій

Улюбленець могутнього царя.

Та куца ласка царського двора –

Щез фаворит невдячного владики.

 

Військовий вождь, по тисячній звитязі

Лиш раз один розбитий у бою,

В неласку падає, живе в зневазі,

І владу, й честь утративши свою.

Мені ж від зір найбільша честь припала:

Твоя любов, велика і тривала.

Сонет 124

Була б моя любов дитям нагоди

Чи долі байстрюком, гріхом батьків,

То місце б їй примхливий час находив

Серед квіток або між будяків.

 

Не з волі примх вона зроста на подив,

То й не впаде від підлих язиків.

Що їй вимога нетривкої моди?

Що їй прихильність часу або гнів?

 

На неї вже погрозами не вплине

Винаймувач короткої хвилини.

Звелась вона, незрушна, як гора,

 

Над спеки дні, над зливи і пороші, -

Ви в цьому свідки, тлуми скомороше,

Для зла живі і мертві для добра.

Сонет 128

Дивлюся, як, о музико моя,

Ладів твоїх торкнуться руки милі,

Даючи їхній металічній силі

Високий лад. В ту мить так заздрю я

 

Украденому щастю плигунів,

Що в захваті твої цілують руки.

І, клавішів я слухаючи звуки,

Обурений зухвальством, червонів.

 

З танцюючими зграбними ладами

Я часто помінятися б хотів,

Щоб тільки міг на місці тих ладів

До рук твоїх торкатися устами.

 

Ах, ті зухвальці крадуть неспроста –

Лише їм пальці, дай мені уста.

Сонет 133

Будь серце прокляте, що розіп’яло

Мене і друга на однім хресті, –

Четвертувать тобі одного мало,

Ти й друга кинула на муки ті.

 

Вже завдало, в полон узявши нас,

Потрійних мук твоє лукаве око:

Себе, мене і друга водночас

З моїх грудей ти вирвала жорстоко.

 

Помилуй друга, зжалься хоч над ним.

Потрапивши як бранець до острогу,

Я власне серце дам тобі за нього

І біля друга стану вартовим.

 

Волання марні! Я в тюрмі закутий,

Тут все моє зі мною мусить бути.

Сонет 134

Тепер довідне знаю: так, він – твій.

На пропад я – в заклад твоїй сваволі –

Даю себе, щоб другий образ мій

Мені на втіху вирвався з неволі.

 

Ти ж – загребуща, й не втекти йому,

Та й він – терплячий, прагне тих кайданів.

Він, вексель підписавши, мною даний,

Сам розділив із боржником тюрму.

 

Твоє, лихварко, серце невситиме, -

Ти правиш борг за продану красу.

І через мене друг тепер нестиме

Ярмо важке, що я його несу.

 

Він дав себе мого визволу ради,

Сплатив мій борг, мені ж нема пощади.

Сонет 150

Хто, кволій, сил тобі вділив таких,

Що полонить людські серця змогла ти?

Мої ти очі змушуєш брехати,

Що світлий день – затьмарений для них.

 

Чому так до лиця тобі пороки,

Що навіть вчинений тобою гріх

Мені чеснотою здається, доки

Тебе не виправда в очах моїх?

 

Чому – тим краща ти в моєму вірші,

Чим більший гріх знаходжу я в тобі?

Хай я люблю ненависне юрбі,

Та честь не виймай мені, як інші.

 

До грішниці росте любов моя

Тим вартий більшої любові я.

Ведуча.

 … Хто є Шекспір?

Чи був він?

Білі руки підводять вчені – їм бракує слів.

Чи був він – той актор,

Чиї перуки вкривали наймудріші із голів?

Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

А як сонети збурюють світи?

Митцеві часто необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї правди зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?!

Народжує Шевченків і Шекспірів,

Як знак своєї вічності народ.

Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив.

Є дійові особи

І немає

На світі непричетних глядачів.

Високі думи час собою значать

Стають вони, мов пасма вічних гір.

Був Гамлет.

Був народ англійський.

Значить, напевне був Шекспір.

 

            Ані за життя Шекспіра, ані півтора століття потому сумнівів, що саме співвласник лондонського театру «Глобус» і під­приємливий мешканець Стретфорда був автором «Гамлета», «Ромео і Джульєтти» та інших геніальних п’єс, практично ніхто не висловлював. Але вже у ХVІІІ ст. ці сумніви закономірно зринули і навіть стали досить-таки модними. Чому ж виникли сумніви в його авторстві? Перш за все тому, що від Шекспіра не залишилося ані рукопису, ані листа, ані будь-якого поетичного послання друзям, немає жодного свідчення про його літератур­ну працю за столом. У Шекспіра не було належної освіти, не було домашньої бібліотеки (у заповіті про жодні книжки не йдеться), а тому не зрозуміло, звідки ж узялася така блискуча ерудиція, яку демонструють його твори. Окрім того, не збереглося жодного автографа цих творів, – виявилося лише кілька далеких від мистецтва документів і заповіт, писані рукою      Шекспіра, до того ж доволі нерозбірливим почерком.

            Тим не менше, всі ці та інші закиди на адресу Шекспіра так само успішно спростовуються його прихильниками. Бодай тому, що:

а) драматургія, на відміну від поезії, в ті часи не вважалася серйозним мистецтвом;

б) рукописи п’єс не мали жодної цінності й не зберігалися (і не лише шекспірівських, – узагалі збереглося лише кілька рукописів драматургів тієї епохи, та й то випадково);

в) тодішні вельможі чимало часу проводили в театрах і часто запрошували до себе акторів, а тому Шекспір мав можливість на власні очі спостерігати життя аристократів. Із графом Едмун­дом Спенсером, а можливо, й іншими вельможами, його взагалі поєднували доволі дружні стосунки;

г) нам, зрештою, узагалі дуже небагато відомо про Шекспіра.

            Власне те, що ми маємо надзвичайно мало інформації про цю видатну особистість, породжує і породжуватиме надалі чимало питань. Проте достеменно довести що-небудь ніхто так і не зміг, і навряд чи зможе.

     Звучить музика.

    Виконується композиція з сонетів В. Шекспіра (8, 14, 26 ,66 ,116, 143, 149)

Джерело

https://lodb.org.ua/bibliotekaryam/metodychnyj-portfel/vichna-tayina-lyubovi...-metodyko-bibliografichnyj-material-do-450-richchya-vid-dnya-narodzhennya-vilyama-shekspira

«Розумники і розумниці» (літературна гра за творчістю В. Шекспіра

 «Розумники і розумниці»

(літературна гра за творчістю В. Шекспіра

для учнів 8-10 класів)

            Мета: перевірити знання читачів (на допомогу вчителю по темі «Життя і творчість В. Шекспіра»). Можна використати при оформленні залу портрет Шекспіра та організувати вис­тавку творів автора.

            Умови гри: Червона доріжка – найкоротша, тут маєте від­повісти на два запитання, але на ній не можна помилитись. Хто вибере зелену доріжку, відповідатиме на три запитання і матиме право на одну помилку. Жовта доріжка найдовша, але на ній можна двічі помилятися. За правильну відповідь на запитання учасникові  вручаються фішки. Гравець, який помилився, має право зіграти бліц, відповівши на 2 запитання ва-банк, але в цьому випадку він виходить з гри до кінця етапу до підведення підсумків.  Оцінює відповіді журі із трьох суддів. У наступний тур виходять ті, хто має найбільшу кількість фішок. У фіналі беруть участь 9 гравців. За підсумками фіналу підраховується загальна кількість фішок.

            Бібліотекар: Пропоную всім нам здійснити уявну  мандрів­ку в епоху Шекспіра – кінець XVI – початок XVII ст., щоб ознайомитися із життям видатного англійського поета і драматурга.

            (Повідомлення заздалегідь підготовленої біографії Вільяма Шекспіра)

            Шекспір починав свій творчий шлях як поет, створив 154 прекрасних сонети про кохання.

            Право першому розпочати гру належить тому, хто найкраще прочитає напам'ять сонет Шекспіра.

            (Читачі читають сонети, журі визначає почерговість) 

            Червона доріжка 

1. «Твоє  – мій ворог лютий». Яке ім'я мається на увазі? (Ромео)

2. В який день тижня мало відбутися весілля Джульєтти і Паріса? (Четвер)

           Зелена доріжка

1. У який маскарадний костюм був одягнений Ромео на балу у Капулетті? (Монаха)

2. У яке місто поїхав Ромео, вигнаний з Верони? (у Мантую)

3.         Як загинули закохані? (Ромео помер від отрути, Джульєтта вбила себе кинджалом) 

            Жовта доріжка 

1. У який день народилася Джульєтта? (12 липня, на Петра)

2. Що затримало ченця Джованні, який не зміг передати Ромео записку від Лоренцо? (Чума)

3. Яке подвійне горе чекало на батька Ромео? (Після смерті сина померла дружина)

4. Із чого Монтеккі обіцяв зробити пам’ятник Джульєтті? (із золота)

            Підводячи підсумок можна запропонувати провести бліц-вікторину.

1. Назвіть прізвище Ромео (Монтеккі)

2. Чий слуга Грегоріо? (Капулетті)

3. Як звали дівчину – перше кохання Ромео? (Розаліна)

4. Хто запропонував Ромео піти на бал до Капулетті? (Бенволіо)

5. Скільки років було Джульєтті? (14)

6. Хто перший із закоханих запропонував обвінчатися? (Джульєтта)

7. Хто з жінок полюбляв наливку? (Нянька Джульєтти )

8. Хто з героїв безневинно гине у сутичці? (Меркуціо)

9. У вітрині якого закладу стояли черепаха і крокодил? (В аптеці)

10.  До чого привела загибель закоханих? (Ворожі сім’ї помирились)

            Бібліотекар: Творчий шлях Шекспіра ділиться на три періо­ди. У першому періоді були написані 2 поеми, 154 сонети, історичні хроніки. Перший період – час створення комедії «Приборкання норовливої», «Багато галасу даремно» та інших, у яких герої, переборюючи труднощі, здобувають щастя. З’явилися в цей час і перші трагедії Шекспіра – «Тіт Андро­нік», «Юлій Цезар», «Ромео і Джульєтта».

            Другий період творчості Шекспіра припадає на 1601-1608 роки – розквіт його таланту. Драматург пише свої голов­ні трагедії: «Гамлет», «Король Лір», «Отелло», «Макбет»…

            Третій період творчості Шекспіра припав з 1608 по   1612 роки. Автор вже не вірить у гуманізм нового суспільства, а ... починає мріяти про прекрасне майбутнє.

            Червона доріжка 

1. У якій країні відбувається дія трагедії «Гамлет»? (У Данії)

2. З яким вигуком Гамлет убив Полонія? («Пацюк»)

            Зелена доріжка 

1. Скільки років Гамлету? (30)

2. Як звали батька Гамлета? (Гамлет)

3. Як померла Офелія (Втопилася)

            Жовта доріжка 

1. Яке головне питання постає перед Гамлетом? («Бути чи не бути?»)

2. Хто був справжнім другом Гамлета? (Гораціо)

3. Як називалась вистава мандрівних акторів? («Мишоловка»)

4. Які останні слова Гамлета? («Далі – тиша»)

Запитання бліц-вікторини:

1. Хто для Гамлета був ідеалом людини? (Батько)

2. У якому університеті вчився Гамлет? (У Віттенберзькому)

3. Як звали героя легенди, записаної Саксоном Граматиком, що лягла в основу трагедії Шекспіра? (Амлет)

4. Як помер батько Гамлета? (Брат влив йому отруту у вухо)

5. Хто такий «бідний Йорик»? (Блазень, який давно помер)

6. Як звали короля і королеву, які правили в той час Данією? (Клавдій і Гертруда)

7. Куди поплили Розенкранц і Гільденстерн? (В Англію)

8. Від чого померла мати Гамлета? (Отруїлася вином)

9. Хто мститься у трагедії Гамлет? (Гамлет, Лаерт, Фортінбрас)

10. Хто розказав правду про події в Ельсінорі? (Гораціо)

 

            Бібліотекар: П'єси Шекспіра вчать добра і милосердя, ціле­спрямованості у боротьбі зі злом і вірності в дружбі. Особливо це стосується трагедії «Король Лір».

            Червона доріжка 

1. Як звали дочок короля Ліра? (Гонерілья, Регана, Корделія)

2. Скільки років було королю Ліру? (Понад 80)

            Зелена доріжка

1. Якою країною правив король Лір? (Британією)

2. Яке прізвисько взяв собі Едгар, переховуючись? (Бідний Том, або Том із Бедлама)

3. Хто осліпив Глостера? (Герцог Корнуельський)

            Жовта доріжка

1. Скільки лицарів після розділу королівства залишив собі Лір? (100)

2. Хто не залишив короля Ліра в біді? (Кент, блазень, Корделія)

3. Де був король Лір під час грози? (У степу)

4. Як загинула Корделія? (Її повісили вороги)

            Запитання для бліц-вікторини:

1. Що сказала Корделія, описуючи свою любов до батька? (Нічого, вона любить його як батька)

2. Скільки наречених було в Корделії? (Два: герцог Бургундський і король Франції)

3. Чиєю дружиною вона стала? (Французького короля)

4. Скільки часу збирався жити король Лір у кожної з дочок? (По місяцю)

5. Кого любила Гонерілья і Регана? (Едмунда)

6. Чим голився Глостер? ( Не голився, мав бороду)

7. Кого Лір називав мудрим філософом? (Божевільного Тома - Едгара)

8. Кент говорить Ліру: «Мій королю, сховаєшся під дахом». Під яким? (Куреня в степу)

9. Хто стрибав зі скелі і залишився живий? (Сліпий Глостер)

10. Кого герцог Ольбанський називав золотою змією? (Гонерілью)

  Бібліотекар: Для фіналу викликаємо на сцену переможців.  Вони по черзі називають п’єси Шекспіра. Хто знає їх найбільше, першим розпочинає гру.

          Запитання для фіналу:

1. Чим п'єса «Ромео і Джульєтта» Шекспіра схожа на давньо­грецьку трагедію? (Є хор)

2. Який відомий український художник  XIX ст. проілюс­трував «Короля Ліра»? (Т. Шевченко)

3. Яким жестом слуги Капулетті хотіли образити слуг Монтеккі? (Гризли ніготь)

4. Кого ви знаєте з українських перекладачів Шекспіра? (Франко, Куліш, Бажан, Мисик та інші)

5. Які герої Шекспіра божеволіють? (Король Лір, Офелія, прикидаються Гамлет та Едгар)

6. Хто написав балет «Ромео і Джульєтта»? (Сергій Прокоф'єв)

7. Які герої Шекспіра належать до «вічних образів»? (Гамлет, Ромео, Джульєтта, Макбет та інші)

            Можна ще запропонувати провести конкурс фіналістів. Знайти третє зайве:

• Рідна мати («Король Лір». У героїв інших двох п'єс вона є)
  • Батько-король («Ромео і Джульєтта». Герої не мають бать­ка-короля)
  • Привид («Гамлет». Лише в цій п'єсі він з'являється)

         Бібліотекар: Творчість Шекспіра духовно збагачує кожного з нас. У своїх творах митець захищав свободу, правду, честь, оспівував кращі людські почуття.

            Бажаю вам ніколи не розлучатися з мудрими книгами Шекспіра.

Джерело; https://lodb.org.ua/bibliotekaryam/metodychnyj-portfel/vichna-tayina-lyubovi...-metodyko-bibliografichnyj-material-do-450-richchya-vid-dnya-narodzhennya-vilyama-shekspira

https://lodb.org.ua/bibliotekaryam/metodychnyj-portfel/vichna-tayina-lyubovi...-metodyko-bibliografichnyj-material-do-450-richchya-vid-dnya-narodzhennya-vilyama-shekspira

 

Види кохання, які існують у світі

У Стародавній Греції виділяли такі базові види любові: Ерос. Захоплена, палка закоханість, заснована, в першу чергу, на відданості і прихильності до коханої, а потім.

У Стародавній Греції виділяли такі базові види любові:

Ерос. Захоплена, палка закоханість, заснована, в першу чергу, на відданості і прихильності до коханої, а потім вже на сексуальному потязі. При такій любові закоханий часом починає мало не поклонятися коханому (ой). З’являється бажання повністю володіти ним. Це любов-залежність. Відбувається ідеалізація коханого. Але завжди слід період коли «відкриваються очі», і, відповідно, відбувається розчарування в улюбленому. Даний вид любові вважається руйнівним для обох партнерів. Після настав розчарування любов проходить і починається пошук нового партнера.

Людус. Любов – спорт, кохання – гра і змагання. Дана любов заснована на статевому потязі і спрямована виключно на отримання задоволень, це споживча любов. У таких відносинах людина налаштована більше отримувати, ніж щось давати своєму партнеру. Тому почуття носять поверхневий характер, а значить, не можуть задовольнити партнерів повністю, їм завжди чогось не вистачає у відносинах, і тоді починається пошук інших партнерів, інших відносин. Але паралельно можуть зберігатися відносини і зі своїм постійним партнером. Недовговічна, триває до появи перших проявів нудьги, партнер перестає бути цікавим об’єктом.

Сторге. Любов – ніжність, любов – дружба. При даному виді любові партнери є одночасно і друзями. Їхня любов ґрунтується на теплих дружньо-партнерських відносинах. Даний вид любові часто виникає після багаторічної дружби або після багато років спільного шлюбу.

Філія. Платонічна любов, названа так тому, що свого часу саме даний вид любові підносився Платоном як справжня любов. Дана любов заснована на духовному тяжінні, при такій любові відбувається повне прийняття коханого, повагу і розуміння. Це любов до батьків, дітям, до найкращих друзів, до музи. Платон вважав, що це єдиний вид любові, який є істинною любов’ю. Це безумовна любов. Безкорислива любов. Любов в чистому вигляді. Це любов заради кохання.

Крім того, стародавні греки виділяли ще три види любові, які є поєднанням основних видів.

Манія або, як називали даний вид любові стародавні греки, «безумство від богів». Даний вид любові є комбінацією еросу і людус. Кохання-манію вважали і вважають покаранням. Це любов-одержимість. Вона змушує страждати закоханої людини. І вона ж несе страждання і об’єкту пристрасті закоханого. Люблячий прагне весь час бути поруч з коханим, намагається контролювати його, відчуває шалену пристрасть і ревнощі. Також, закоханий відчуває душевний біль, сум’яття, постійна напруга, невпевненість, тривогу. Він повністю залежний від об’єкта обожнювання. Коханий ж після деякий періоду такий палкої любові з боку закоханого, починає його уникати і робить спроби розірвати стосунки, зникнути з його життя, захистити себе від одержимого любов’ю. Даний вид любові деструктивний, несе руйнування як закоханому, так і коханому. Такий вид любові не може довго існувати, за винятком садомазохистских відносин.

Агапе. Даний вид любові є поєднанням еросу і сторге. Це жертовна, безкорислива любов. Люблячий готовий до самопожертви в ім’я любові. У такій любові відбувається повна самовіддача коханим, повне прийняття і повагу коханих. Дана любов поєднує в собі милосердя, ніжність, надійність, відданість, пристрасть. У такій любові партнери спільно розвиваються, стають краще, позбавляються від егоїзму, прагнуть більше віддавати, ніж щось брати у відносинах. Але треба зазначити, що цей вид любові можна зустріти і в друзів, але в такому випадку, буде відсутня сексуальний потяг, все інше зберігається. Також про таку любов йдеться в християнстві – жертовна любов до ближнього свого. Зберігатися все життя. Але зустрічається дуже рідко.

Прагма. Даний вид любові є комбінацією людус і сторге. Це раціональна, розумова любов чи любов по «розрахунку». Така любов виникає не від серця, а від розуму, тобто вона народжується від почуттів, а від усвідомлено прийнятого рішення любити конкретно людини. І дане рішення ґрунтується на доказах розуму. Наприклад, «він мене любить», «він про мене піклується», «він надійний» і т.д. Цей вид любові носить корисливий характер. Але може зберігатися все життя, і пара при такому вигляді любові цілком може бути щаслива. Також прагма можете з часом перерости в інший вид любові.

І, звичайно ж, питання про кохання: що це таке і якою вона буває, хвилювало багатьох філософів. Приміром, Соловйов В.С. визначав любов «як потяг одного одушевленого істоти до іншого для з’єднання з ним і взаємного заповнення життя». І виділяв три види любові:

Низхідна любов. Любов, яка більш дає, ніж отримує. До даного виду любові відноситься батьківська любов до дітей, переважно материнська. Ця любов зводиться до опіки старших над молодшими, до захисту слабких сильними. Завдяки такому виду любові, спочатку організується невелике співтовариство, яке «переростає» в отечество і поступово реорганізується в національно-державний побут.

Висхідна любов. Любов, яка більш отримує, ніж дає. Даний вид любові являє собою любов дітей до батьків. Також сюди відноситься прихильність тварин до своїх покровителів, особливо відданість домашніх вихованців людині. Згідно Соловйову В.С., ця ж любов поширюється на померлих предків. Далі вона поширюється на більш загальні і віддалені причини буття. Наприклад, на всесвітнє Провидіння, єдиного Отця Небесного і т.д. І, відповідно, є коренем релігійного мислення.

Статева любов. Любов, яка одно дає і отримує. До такого виду любові відповідає любов подружжя один до одного. Ця любов, за Соловйову В.С., «може досягати виду досконалої повноти життєвої взаємності і через це ставати вищим символом ідеального відносини між особистим початком і суспільним цілим». Також сюди Соловйов В.С. відносив стійкий зв’язок між батьками різних видів тварин.

Досить велику увагу приділяв питанню любові Еріх Фромм у своїх працях. Про саму любові він говорив: «Любов – це не обов’язково відношення до певного людині; це установка, орієнтація характеру, яка задає відношення людини до світу взагалі, а не тільки до одного “об’єкту” любові. Якщо людина любить тільки когось одного і байдужий до решти ближнім, його любов – це не любов, а симбиотический союз. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об’єкта, а не від власної здатності любити. Вони навіть переконані, що, раз вони не люблять нікого, крім “улюбленого” людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється оману, про яке вже згадувалося вище, – установка на об’єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того щоб вчитися живопису, твердить, що він просто повинен знайти гідну натуру: коли це станеться, він буде малювати чудово, причому станеться це само собою. Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь “я люблю тебе”, я повинен бути здатний сказати “я люблю в тобі все”, “я люблю завдяки тобі увесь світ, я люблю в тобі самого себе”. ».

Він зазначає дві протилежні форми любові: творчу і руйнівну.

Творча любов підсилює відчуття повноти життя. І на увазі під собою турботу, інтерес, душевний відгук. Може бути спрямована як на людину, так і на предмет або ідею.

Руйнівна любов виражається в прагненні позбавити волі коханого, бажання володіти ним і його життям. І, по суті, є руйнує силою. Руйнує як закоханого, так і коханого.

Крім того, Е. Фромм підкреслював, що існує підлітково-юнацьке, незріле почуття любові і зріле, мудре почуття любові. В основі незрілої любові лежить принцип: «Я люблю, тому що мене люблять». А зріла любов керується принципом: «Мене люблять, тому що я люблю». Людина з незрілим почуттям любові говорить: «Я люблю тебе, бо ти мені потрібен». А людина зі зрілим почуттям любові стверджує: «Ти мені потрібен, бо я люблю тебе». Згідно Е. Фроммом, якщо людина розвивається, то розвивається і його почуття любові, стаючи більш зрілим, і, в підсумку, переходячи в мистецтво любити.

Крім цього, він виділив 5 видів любові:

Братерська любов. В основі даного виду любові лежить відчуття єдності з іншими людьми. Це любов між рівними. Відносини будуються на рівних.

Материнська або батьківська любов. Даний вид любові ґрунтується на бажанні допомогти слабшому, безпорадного суті. Але треба зазначити, що проявляється не тільки у матері або батька до дитини, але може проявлятися і у одного дорослого по відношенню до іншого дорослому, який суб’єктивно сприймається більш слабким, безпорадним.

Любов до себе. Згідно Е. Фроммом, любов до себе є важливою умовою для прояву любові до іншої людини. Він вважав, що людина не любить себе, не здатний любити взагалі.

Любов до Бога. Е. Фромм підкреслює, що даний вид любові є основним з усіх видів любові. Він вважає, що Любов до Бога – це не що іменне, як єднальна нитка людської душі з Богом. Це основа основ.

Еротична любов. Це почуття двох дорослих людей один до одного. Е. Фромм вважав, що така любов вимагає повного злиття, єдності зі своїм обранцем. Природа цієї любові виняткова, тому даний вид любові може співіснувати в гармонії з іншими видами любові, але також може бути і самостійним почуттям.

Психологи ж, у свою чергу, Вироблять наступні види любові, кожен з яких складається з полярних проявів любові:

Правильна любов і крива любов. Це два протилежних види любові: в правильній любові, в першу чергу, людина дбає про те, кого любить, поважає його вибір, відбувається безкорислива самовіддача. А в кривій любові людина, в першу чергу, піклується про себе самого і багато чого вимагає і чекає від коханого. Ревнує його, відчуває занепокоєння. Не може відпустити партнера, якщо розлучилися: страждає по ньому, намагається повернути, утримати, не може змиритися з розривом відносин.

Кохання-хочу і любов-дарю.Любовь-хочу характерізуетсяжеланіем отримувати любов, турботу, увагу. Любові-дарую притаманне бажання: любити, піклуватися, створювати теплу і комфортну атмосферу для коханого. І від усього цього люблячий відчуває радість. Ці два види любові також є протилежностями, але які в нормі повинні доповнювати один одного, якщо цього не відбувається, то обидва види любові є «не здоров’я». Варіант любові «хочу» без «даю» стає просто капризом, вимогою, проявом егоцентризму, і є звичайною прихильністю. Варіант же «даю» без «хочу» призводить до повної відмови від власних потреб і бажань на догоду партнеру, заради виконання його примх. В наслідок цього, така людина втрачає повагу у свого партнера, до нього ставляться як до звичайного засобу, що задовольняє його потреби і тільки.

Здорова любов і хвора любов. Якщо любов здорова, то людина відчуває радість від своєї любові, сприймає все здебільшого позитивно. Вважає себе щасливою людиною – він любить. Якщо ж любов хвора, то людина практично весь час відчуває негативні емоції, переживання, він знаходиться в постійних стражданнях. У даного людини спостерігається потреба в стражданнях і він сам знаходить привід від чого б він міг постраждати, звідси і «бачить все в чорному світлі». Таку любов ще називають невротичної.

Кохання-дарування та любов-угода. В основі любові-угоди лежать відносини, де дотримуються принципу: «я тобі щось даю, а ти мені». І звичайно, все враховується партнерами, хто чого кому дав або не дав, особливо це стає наочним при розставанні, коли партнери починають дорікати, що давали те-то і те-то і т. Д. При такому вигляді любові партнери дають один одному що -то, щоб обов’язково також що-небудь отримати натомість. Кохання-дарування на відміну від любові-угоди безкорислива. Тут партнери віддають один одному все, що в їхніх силах безоплатно, з любов’ю. Відчувають радість від того, що можуть щось дати коханому, зробити його щасливим, побачити його радість. Але на жаль, в чистому вигляді така любов зустрічається рідко. Але треба зазначити, що любов-угода може стати конструктивною, якщо у відносинах в якійсь мірі присутній і дарування, тобто той, хто бере, також вміє і дарувати. То відносини побудовані на такій любові, можуть бути довговічними.

Любов як реакція і любов як рішення. Любов’ю-реакцією є мимовільний емоційний і поведінковий відповідь людини на іншу людину, на його погляд або вчинок і т.д. Даний вид любові непідвладний волі людини і є неконтрольованим, спонтанним процесом. Така любов може як несподівано виникнути і точно також несподіваною зникнути. На відміну від любові-реакції, любов-рішення – це усвідомлена любов, що виникла в результаті усвідомленого вибору людини любити. Він бере зобов’язань та відповідальність за відносини. Дана любов виражається не тільки в почуття, словах, але і в діях, вчинках.

Як бачите існують різні класифікації видів любові, в чомусь вони схожі, в чомусь відмінні. То який вид любові людині пощастить випробувати залежить від його самооцінки, зрілості особистості, самореалізації, життєвих цінностей, сімейного сценарію.

Тому говорячи про любов кожна людина спирається на свій власний досвід і свої уявлення про кохання, які в першу чергу сформувалися в сім’ї, де батьки та інші значущі люди виступали прикладом того, як люблять, як треба чи не треба будувати відносини. Але оскільки в молодості ще немає свого досвіду, то і виникає любов зазвичай буває незрілої і «будується» за принципом любові, яка була у батьків або ж навпаки повна її протилежність. Але в міру отримання життєвого досвіду «якість» любові змінюється, вона стає більш зрілою, і, відповідно, можуть виникають скоєно інші види любові.

А що для Вас є любов?

Автор: Наталі Дефуа

Джерело: Франківчани

https://frankivchany.if.ua/8797-vidi-kokhannya-yaki-isnuyut-u-sviti/